Обіцяла підстерегти і облити кuслотою, вимагала грошей, заважала жити. Дізнавшись правду ми ще довго сміялись

Правду кажуть, яких тільки ситуацій в житті не буває ?! Іноді те, що трапляється, і придумати навмисне не можна. Так сталося і зі мною, причому, завдяки цій історії, я змогла повністю вилікуватися від депресії. Спеціально вирішила написати вам, щоб жінки, від яких пішли чоловіки, трохи подумали і швидше пережили втрату.

Хоч у багатьох випадках розрив шлюбу і не втрата зовсім, для нас із сином це було майже що трагедією. Кажуть, що буває передчуття чи що, але тут ніщо не віщувало грозу. Можете не повірити, але Андрій ні на пункт не змінив свій звичайний розклад, не затримувався з роботи, не виїжджав в несподівані відрядження. І вдома все було тихо-мирно.

А потім «добрі» колеги з його роботи подзвонили і сказали, що у нього роман з секретаркою. І було все так банально, що я чомусь відразу повірила. А коли запитала, то Андрій, нічого не відповідаючи, просто зібрався і пішов. І все, більше ми з Антошкою його не бачили.

Читайте також: -Хочеш у наші гроші лапу запустити? Забрала дітей і повернулася до батьків. Ніхто її не зупинив

По телефону він повідомив, що подасть на розлучення, і що мені повідомлять, куди і коли приходити. Навіть про сина не запитав, ні слова для нього не сказав. Звичайно, я плакала і від образи, від злості на нього, від розчарування. Плакала до тих пір, поки не почула, як синочок у себе в кімнаті з улюбленою іграшкою розмовляє. Він скаржився ведмедику, розповідав, що тепер у нього немає тата, а мама плаче, з ним не гуляє, не розмовляє. І що, напевно, мама його розлюбила.

Чесно кажучи, я злякалася, і сльози самі висохли. І з того дня почалося нове життя! Ми з Антошкою стали кожен день після садка гуляти, а у вихідні ходили в зоопарк, на спектаклі, в кіно і дитячий парк. Дитина повеселішала, та й мені стало жити легше. А від Андрія не було ні слуху, ні духу. Я навіть раділа, бо Антошка вже про тата і не згадував. До того ж випала нагода змінити роботу на більш високооплачувану, так що і матеріальних проблем у нас не було.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

До нас на роботу прийшла нова секретарка. Яскрава красива дівчина, правда, надто розфарбована. Вона була настільки відверта і активна, що ми в короткий час дізналися всі про її життя і навіть співчували. Яна, так її звали, розповідала, як переслідує колишня дружина її чоловіка, як влаштовує скандали і погрожує їй, як страждає її чоловік від того, що йому не дають бачитися з дитиною.

Ми тільки хитали головою, вислуховуючи трагічну історію життя Яночки і її коханого. Виявляється, колишня дружина була огидною господинею і нечупарою, а до того ж ніде не працювала, жила за рахунок Дюши (так називала свого чоловіка Яночка), та ще й гуляла. Дюша не раз заставав її з коханцями, і ось, в останній раз не витримав і пішов до Яночки. І взагалі, Дюша таке про свою колишню дружину розповідає, що Яна сліз стримати не може.

Що й казати ?! Ми слухали Яну і розуміюче качали головами – всілякі жінки бувають, різні ситуації в сім’ях, але Яну і її Дюшу шкодували відверто, тому що ця сама колишня дружина постійно дзвонить Яні з погрозами, обіцяє підстерегти і облити кислотою, вимагає грошей від Дюши і взагалі, всіляко заважає жити. А сама – стара страшна мимра, що опустилася і навіть випиває. Ми навіть радили Яні умовити чоловіка, забрати до себе дитину, щоб не залишати його з такою матір’ю.

Чим би це все закінчилося, невідомо. Але в один прекрасний день Яна випурхнула з приймальні і сказала, що піде ненадовго – за нею чоловік приїхав, якісь справи виникли. Ми поглядали на двері – цікаво, який це самий Дюша, якому так багато довелося сьорбнути в житті?

Двері відчинилися, і на порозі з’явився … Андрій. Слова вітання застрягли у нього в горлі, як тільки він побачив мене. Яна кинулася до нього, а я почала сміятися. Як же я реготала! А, згадуючи окремі моменти Яниних оповідань, сміялася ще сильніше.  Навколишні, включаючи Яну, здивовано дивилися на цю сцену. Віддихавшись від сміху, я сказала: “Знайомтеся, це Андрій, мій колишній чоловік. А я, стара, страшна, питуща дармоїдка-дружина, яку хочуть позбавити батьківських прав!” Андрій вилетів за двері, Яна – слідом за ним.

До моїх колег стала доходити комічність ситуації. Ще б пак, більше місяця ми з ними дружно переповнювались обуренням, співпереживали, співчували, а, виявилося, “винуватиця” всіх хвилювань сиділа тут поруч і сама брала участь в обговореннях. Чесно кажучи, після цього випадку, я остаточно викинула Андрія, тобто Дюшу, з голови і дякувала долі за те, що вона звільнила мене від людини, якій не можна довіряти. Тепер, якщо і згадую його, то тільки зі сміхом! А Яна у нас не працює – звільнилася чомусь.

Джерело