Одного вечора я сиділа одна, Олег поїхав кудись. Дивлюся, телефон чоловіка в передпокої лежить. Поспішав, видно, залишив удома. Я з цікавості відкриваю, а там sms з магазинів за останній місяць: з квіткового магазину кілька штук, а одна з ювелірного: на чималу суму. Ось невдячний, живе за мій рахунок як у Христа за пазухою, та ще коханок заводить!

Зі своїм майбутнім чоловіком ми познайомилися у друзів на вечірці. Олег відразу привернув мою увагу: високий, худорлявий, кучері русяві, очі блакитні-блакитні. Пісні співав, на гітарі грав, жартував вдало. Постійно жартував над дівчатами, мені теж дісталося. Я рідко бувала в компаніях, реготали, веселилися від душі майже всю ніч. А коли вранці прокинулася, зрозуміла, що закохалася.

Олег теж мене помітив. Дівчина я була видна, одягалася зі смаком, пісні співати і веселитися теж любила. На цьому ми й зійшлися. Почали зустрічатися, а незабаром він мені пропозицію зробив. Я самеяк раз інститут закінчувала, батьки допомогли квартиру купити. Одружилися ми з Олегом, стали жити. Спочатку все було чудово, квіти, цукерки, поцілунки. З мамою його конфліктів не було, вона в наші справи не лізла.

Років зо два минуло, і я стала помічати, що сама утримую чоловіка, маму чоловіка, сестру і інших родичів. Олег пояснив, що збирає гроші на машину, свою зарплату відкладає. Я здивувалася, але погодилася. Машина потрібна, я не проти. Тільки чому він зі мною не порадився?

Мене ніколи не цікавила його зарплата, сама непогано заробляла. Все в будинок купувала, холодильник був повний, а про решту не замислювалася. Виявилося, що отримує чоловік трохи. А поїздки до мами, зустрічі з друзями по п’ятницях вимагають витрат. Працювати чоловік не любив, мати з нього з дитинства пилинки здувала. По дому теж все доводилося робити самій. Але я вважала, що це все дрібниці, головне, щоб він мене кохав і цінував.

Через деякий час Олег купив-таки машину, але не нову, та ще мене попросив додати частину грошей, яких не висачало. Я доплатила, думала, це все в сім’ю. Тільки чоловік став їхати кудись, пояснював, що відвідує друзів, родичів. Загалом, я на нього рукою махнула, вільний час проводила з подругами.

Одного вечора я сиділа одна, Олег поїхав кудись. Дивлюся, телефон чоловіка в передпокої лежить. Поспішав, видно, залишив удома. Я з цікавості відкриваю, а там sms з магазинів за останній місяць: з квіткового магазину кілька штук, а одна з ювелірного: на чималу суму. Я очам не вірю – чоловік кожну копійку вважав, марнотратом ніколи не був. Може, на річницю весілля мені сюрприз готує? Навряд чи. Він і в медовий місяць мене подарунками не балував. Та ще квіти … Ось невдячний, живе за мій рахунок як у Христа за пазухою, та ще коханок заводить!

Пороти гарячку я не стала, а коли чоловік з’явився вночі, запитала безпосередньо, кому він дарує подарунки. Він, звичайно, розгубився, не очікував, видно, не встиг підготуватися. Пояснив, що квіти сестрі дарував, а прикраси мамі. Ясна річ, я не повірила, з сестрою вони як кішка з собакою жили. А щодо подарунка мамі, підіграла, запитала, чому не сказав мені, разом би подарували. Він зам’явся, відповів, що не знав, як я це сприйму.

Я вирішила почекати. Були, чесно кажучи, ще сумніви. В голові не вкладалося, як людина, з якою я прожила майже 5 років, годувала-поїла, доглядала, як за дитиною, любила, міг зрадити мене так нерозумно і примітивно. Якби він чесно сказав, що покохав іншу жінку, можливо, зрозуміла б його. Але такої зради не очікувала. Я перестала спати, не могла прийти в себе. Але все ж вирішила довести справу до кінця.

Я стала переглядати записи в телефоні чоловіка. Через кілька днів я виявила смс від якоїсь Віки, яку він ще не встиг стерти. Вона писала, що чекає Олега сьогодні, любить і все таке. Сумнівів у мене вже не залишалося.

Вирішила довести до відома свекруха, і тут мене чекав ще один сюрприз: чоловік не здогадався прибрати переписку з мамою. Виявилося, вона прекрасно знала про його стосунки з Вікою і просила його припинити зраджувати мені. Але не тому, що це погано, свого сина вона ніколи не засуджувала. Вона писала, що якщо я його кину, йому доведеться самому заробляти собі на життя і шукати квартиру. Слава богу, хоч житло я здогадалася купити до шлюбу.

Мені прикро, що через свою довірливість і наївність стільки років втратила, забезпечуючи цих зрадників. Знайшли собі безкоштовну прислугу! Довго думати і розбиратися не стала, скинула його барахло в чемодан абияк і викинула за поріг: «Іди, милий, разом зі своєю матусею, куди подалі. І не думай більше до мене сунутися!»