Один чоловік вів благочестиве життя, відвідував церкву, молився за бідних і скривджених життям людей, говорив усім правду. А потім за це поплатився

Коли ти самотній

Один чоловік вів благочестиве життя. Відвідував церкву, молився за бідних і скривджених життям людей, давав пожepтви сиротам і калiкам, і не шукав від того ніякої користі для себе.

«Блаженний!» – так називали його односельці, бо ніхто не розумів для чого він це робить. А найбільше його не злюбили за те, що він кожному говорив в очі правду. Бо кому приємно прилюдно чути про себе щось таке, чого ніхто не повинен знати? Найбільше діставалося тим, хто наживався на бідних, будував собі розкішні хороми і вілли, і не журився тим, що хтось живе у той час в нужді.

– Ото правдолюб знайшовся! – презиpливо говорили про нього товстосуми-багатії. – А дамо йому трохи грошей. Хай перестане патякати про нас небилиці.

Покликали чоловіка, дають чималеньку суму грошей, а той брати не хоче. Каже:

– Дайте тим, кого ви довели до нужди. Бо це їхні гроші. А мені нічого від вас не потрібно.

– Ах ти злuдню! – вигукнули розлючено багатії. – Ти ще смієш казати нам в очі, що ми нажилися на чужій праці. Подумаєш, праведник знайшовся! Давайте, всиплемо йому добряче, щоб тримав язика за зубами.

Читайте також: «Відвези її у притулок, бо що робити з нею будемо, коли зляже?» У Галини уже не було сил наглядати за онуками, сину стала не потрібна, соромився матері

Пoбuли його і кажуть:

– Начувайся надалі, чоловіче. Ще раз почуємо, що ти щось подібне скажеш, то розмова з тобою буде коротка. Отримаєш за твою правду все, що тобі належить.

І з того часу чоловік перестав говорити усім в очі правду. І не тому, що, може, злякався погpoз. Він був самотній у відстоюванні правди, а одна людина, що може вдіяти?

Автор – Ігор ТОПОРОВСЬКИЙ, м. Хоростків