Колишній схаменувся і вирішив повернутися
Костя з огидою телефонував колишній дружині, з якою розлучився три місяці тому.
За спиною він не пропускав нагоди полити її брудом. Оксана була в курсі. Принаймні, чула це від спільних знайомих. Однак була анітрохи не здивована.
— Оксано, та як він сміє таке про тебе говорити? Час поставити на місце цього вискочня — обурювалася її подруга Олеся.
— Мені байдуже. Нехай говорить, що хоче.
— Але ж він стверджує, що ви через тебе розлучилися. Нібито ти йому зрадила.
У відповідь Оксана лише голосно засміялася. Адже по суті все було з точністю до навпаки. Це вона спіймала чоловіка на зраді й тут же виставила з власної квартири.
Щоправда, розлучували їх довго, тому що в них є неповнолітня донька. Зрештою розлучили.
Перший час було особливо важко. Аліменти він платив копійчані, бо зарплата його бажала кращого. А от понтів було вище даху.
*Пів року тому.
— Та ти пропадеш без мене!
— Геть звідси!
— На що ти зібралася доньку утримувати? — сміявся їй в обличчя чоловік, паралельно збираючи свої речі.
— Не пропадемо. Забирайся з моєї квартири негайно.
— Та я відсуджу в тебе доньку. Доведу, що ти не в змозі її утримувати і психічно нездорова.
— Не мрій.
Костя цілеспрямовано намагався вивести її на емоції, але Оксана стійко трималася. Щойно двері зачинилися, вона дала волю емоціям.
«Я знала, що одного разу це станеться. Я відчувала», — думала вона.
Добре хоч донька цього дня залишилася в матері.
Костя довгий час працював викладачем в університеті. Причому багато чоловіків працюють викладачами і все б нічого. Але Костя був падкий на жінок.
Особливо на молоденьких третьокурсниць.
Як він любив говорити своїм друзям:
«Дружина з часом старіє, а третьокурсниці — ніколи».
Так і сталося, що Оксана застала його зі студенткою у своїй же власній квартирі. Не передати, наскільки це було мерзенне видовище.
А все тому що в неї різко впав тиск і вона відпросилася додому в обід. Тільки уявіть собі, що він не посоромився власної доньки, яка також могла повернутися будь-якої миті зі школи.
Оксана розуміла, що це вже далеко не перша його інтрижка на роботі. Тільки цього разу вона його спіймала на гарячому.
Костя навіть не став виправдовуватися. Але не тому що вважав це безглуздим у цій ситуації, а тому що йому було байдуже.
— Дізналася і гаразд. Воно й на краще. Закінчиш навчання і одружуся на тобі — говорив він своїй студентці, яка була в нього надзвичайно закохана.
— Правда, Костянтине Павловичу?
— Правда, Христино. І так, тут я для тебе Костя.
Минуло 3 місяці.
Костя вирішив писати докторську, однак згадав що деякі важливі документи забув у квартирі колишньої дружини.
З великою неприязню він набирав її номер. З боку навіть було відчуття, що йому запропонували цілком з’їсти лимон.
— Слухаю — абсолютно байдуже відповіла Оксана
— Мені потрібно забрати свої документи.
Костя не вважав за потрібне з нею вітатися навіть з елементарної пристойності.
— Хіба не все забрав?
— Не все. Сьогодні ввечері о сьомій я заїду.
Однак те, що йому відповіла Оксана, він ніяк не очікував почути.
— Мене в цей час не буде вдома.
— Тобто як? А де ти будеш?
— Це вже не твоя справа. Забереш завтра в обід.
Оксана поклала слухавку.
Костя був шокований таким вчинком. Адже в шлюбі вона завжди танцювала під його дудку і підлаштовувалася. А тепер слухавки отак сміє кидати.
І тоді колишній чоловік вирішив показати їй свою принциповість.
«Може вона спеціально сказала, що її не буде вдома. Та де їй ще бути? Не по побаченнях же бігати в сорок з гаком. На неї без сліз ніхто не гляне».
З цими думками він вирушив до колишньої дружини, але її справді не виявилося вдома. Він вирішив подзвонити доньці, яка відмовилася з ним спілкуватися після розлучення. Але батько був у неї в чорному списку.
Він просидів на лавочці приблизно годину і потім побачив, як до будинку під’їхала машина. З неї вийшла колишня дружина з розкішним букетом троянд. Така ошатна, щаслива і з променистою усмішкою.
Однак ця сама усмішка спала з її обличчя, щойно вона побачила свого колишнього чоловіка.
— Навіщо з’явився?
— Я ж сказав, що мені потрібні документи.
— Так і я сказала, що мене не буде вдома — впевнено відповіла Оксана.
— Від кого квіти?
Вперше за довгий час Костя став цікавитися її життям. Ще б пак, тому що сам він їй квіти жодного разу після весілля більше не дарував.
— Це вже тебе не стосується. Забирай свої документи і забирайся.
Вони піднялися в квартиру.
Костя був вражений тим, як перетворилося її житло. Оксана зробила дизайнерський ремонт, придбала меблі преміум-класу і взагалі зажила як у казці.
— Звідки гроші на все це?
— Ти забрав те, що тобі потрібно? — відповіла йому Оксана питанням на питання.
— І все-таки?
— Забирайся.
Але Костя не вгавав. Йому справді не давало спокою те, що відбувалося.
— Ти не відповіла на запитання!
— А зобов’язана?
— Так.
— З чого б це?
— Тому що я твій чоловік.
— Колишній.
У цей момент Оксана виставила його за двері й зачинила їх перед самим носом.
Так, такого повороту подій Костя явно не очікував.
«І виглядає добре, і квартиру обставила, і з квітами приїхала. Невже в неї реально хтось є? Та бути такого не може! Ми ж розлучилися всього 3 місяці тому. Та й кому вона потрібна після сорока років, та ще й з дитиною?»
Однак усьому мало бути логічне пояснення і він вирішив це з’ясувати.
До того ж, він не просто так став про це думати. Не сказати, щоб старі почуття в нього раптово спалахнули. За останні роки він взагалі став сильно сумніватися в тому, чи любив він взагалі колись Оксану.
Однак і з Христиною в нього нічого не склалося. Чергова інтрижка, яка не закінчилася нічим серйозним. Готувати і прати його речі вона не збиралася. Не для того дорогий манікюр у салоні робила.
А самому йому це все набридло гірше за гірку редьку. Ось і згадав про колишню дружину. Вона начебто ще й покращала. Може бути щось і вийде.
Він вирішив знову заявитися до неї в гості, але цього разу при параді і з квітами. Так би мовити, спробувати повернути своє колишнє становище.
«Я ж їй квіти до ладу не дарував. Зараз мене побачить і розтане. А щодо квітів… Може на роботі корпоратив якийсь був, от і подарували. Справді, кому вона потрібна буде крім мене?» — намагався переконати себе Костя дорогою до дружини.
Він постукав у двері, але йому не одразу відчинили. Потім вийшла Оксана.
— Привіт! Це тобі — намагався Костя вручити їх.
— Що за цирк? — спокійно спитала Оксана, навіть не подивившись на букет.
— Я ніби помиритися прийшов.
З боку Костя виглядав як школяр, який отримав двійку з математики.
— Схаменися, ми розлучилися з тобою 3 місяці тому!
— І що це змінює?
— Багато чого. Наприклад, те, що в мене тепер інше життя і ти мені не потрібен.
На фоні почувся чоловічий голос:
— Люба, хто там?
Потім перед Костею постав зовсім незнайомий чоловік у халаті, який, судячи із зовнішніх даних, був набагато дужчим за нього.
— Це розіграш якийсь?
— Аж ніяк — відповіла Оксана.
Тут у розмову втрутився цей самий чоловік.
— Сам підеш чи тобі допомогти?
У цей момент Костя розгубився і навіть не знав, що на це відповісти. Він кинув квіти й побіг униз сходами.
— І віник свій забери — крикнула колишня дружина йому вслід.
Такого приниження він не відчував ще ніколи. Звик, що тільки йому можна називати дружину різнми принизливими словами. Колись Костя стверджував, що нікому вона не здалася крім нього.
Але, мабуть, знайшовся той, хто побачив у ній людину. Як шкода, що Костя зрозумів це тільки зараз. А от Оксані було шкода зовсім іншого — витрачених років і сил на людину, яка її ніколи не цінував.
