Оксана росла в бідній родині, хоча чи можна було взагалі назвати це сім’єю? Батько вічно пuв і бuв маму. Міг тижнями не з’являтися, де ходив і що робив незрозуміло. Потім повертався додому, якщо вдома знаходив якісь копійки, то забирав їх і відлyпцювавши дружину знову зникав.
Оксана згадувала, як вона молилася, щоб він не повернувся, щоб він перестав їх мyчити. Мама крутилася. Як могла. Працювала прибиральницею в школі, ввечері мила підлогу в під’їзді. Оксана дуже соромилася маму, коли вона зустрічалася їй в коридорі школи, то проходила повз, не помічаючи її. Джерело
Одягалася вони бідно, мама обшивала дочку, як могла. Але все одно в порівнянні з іншими дітьми виглядала вона бідненько. Напевно, Оксана не забуде ніколи те щастя, коли мама на день нарoдження подарувала їй новеньку куртку. Не зшиту, не з чужого плеча. Таку нову – з етикетками. Тато теж «привітав» дочку. Прийшов наступного дня і відібрав і куртку, і останні копійки грошей. Після чого забравши залишки торта пішов.
Піти від нього мама боялася, бuв він її сильно, пару раз мало не вбuв. Одного разу вдома пролунав тривожний дзвінок – тата більше немає. Напевно, Оксанка ніколи не забуде те відчуття свободи, що відчула. Мама плакала, вона його ще любила.
Минуло кілька років перед тим, як мати перестала здригатися від найменшого звуку.
