Оксані було всього 18 коли та дізналася, що при надії.
Хлопець який був батьком одразу він них відмовився.
Дівчину виховувала лише бабуся, і та теж була проти.
Бо хто виховає те дитятко. Всі 9 місяців дівчина розуміла, що нікому не віддасть своє дитя.
Аналізи були в нормі, на огляді показало, що буде дівчинка.
На світ вона з’явилась легко, не завдавши жодного клопоту мамі.
Красива, синьоока, з маленьким носиком і червоними губками.
Їх швидко виписали додому, про те на виписку прийшла тільки подружка, Оксани.
Зустріла їх, допомогла з речами, і вони поїхали.
Грошей було обмаль, в бабусі була тільки пенсія, а на дитину платили копійки.
Ледь вистачало на памперси і одяг.
Тоді Оксана звернулась до тата Мілани по допомогу.
Чоловік відмовив їй знову. Того ж року не стало і бабусі.
Було дуже важко, без роботи і підтримки.
Коли жінка зрозуміла, що не може дати своїй донечці майбутнє.
Мама віддала Мілану в дім малютки ще на першому році життя.
Поїхала в спеціальний центр, написала відмову.
Важким тягарем це рішення впало їй на плечі, але іншого виходу вона не бачила.
Дитину забрали її серце ледь це пережило.
Оксана пообіцяла, що обов’язково повернеться по своє дитятко згодом.
І вони назавжди будуть разом. Жінка влаштувалась на роботу, дуже важко працювала, інколи навіть не було часу на сон.
Але знала заради чого гарує. Познайомилася з чоловіком, про те боялась розказати правду.
Після декількох місяців зустрічань, вона йому зізналася.
Він не очікував такого, мусів все обдумати.
Через місяць вони одружились, а ще через пів року змогли забрати свою дівчинку назад додому.
Міланка ніколи в житті цього не згадає, а її мама буде завжди любити свою донечку найбільше в світі.
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Автор: Аніна
