«Олежик мій став вільний. Офіційно! Уявляєте, вижила я нарешті цю заразу Катьку, його дружину! Все, тепер мій хлопчик зі мною стане жити!», – урочисто сказала господиня будинку

«Подруженьки мої! Сьогодні щасливий день, піднімайте келихи!», – сміючись, сказала худа жінка з високою зачіскою і тонкими губами.

«Прямо заінтригувала! До сих пір зрозуміти не можемо, навіщо ти нас покликала! Свято яке, чи що?», – підчепивши виделкою голубець, посміхнулася повненька рудоволоса дама.

«Олежик мій став вільний. Офіційно! Уявляєте, вижила я нарешті цю заразу Катьку, його дружину! Все, тепер мій хлопчик зі мною стане жити!», – урочисто сказала господиня будинку. Джерело

Запанувала тиша. Запрошені (а їх було троє) замовкли. Радості на їхніх обличчях не було. Вони тільки здивовано переглядалися. Було видно, що вказану подію вони щасливою зовсім не вважають.

– Дівчата, ви що, не раді? – запитала подруг господиня, Ірина Борисівна.

– Ір, ти вибач, звичайно, але чому? У мене он мій Максимка, твоєму ровесник, в 32 роки ще не одружений. Копається, все принцесу шукає. А я йому кажу: «Синку, одружуйся! Я хоч з онуками поняньчуся!». Будь-якій невістці рада буду. Тому що коли дорослий син не одружений, це біда. То з друзями піде куди, то до ранку з’явиться. А я не сплю, чекаю, місця собі не знаходжу, материнське серце болить. Хоч би не вплутався в якусь історію. А сім’я була б – під наглядом, вдома б сидів. Тому якийсь невдалий ти привід для веселощів вибрала, – знизала плечима рудоволоса Анфіса.

– Так, дивно. Він же тепер з тобою жити буде. Що тут хорошого? – майже в унісон сказали Наталя і Олена. При цих словах Ірина Борисівна розцвіла.

– Ой, це ж щастя! По-перше, вся зарплата буде у мене. Я у нього картку заберу, він послухає. Ну так, на дрібні витрати буду видавати. По-друге, все, що треба, робити буде. І килими почистить, і в магазин сходить, і все інше. Все-таки мужик в будинку! – відповіла вона.

– Ірино! Це не мужик! Це син! Ти що говориш таке! Йому своїм життям треба жити! І я все дивуюся, як ти його змушувала кожен день до тебе приходити? Він же після роботи біг до тебе і засиджувався майже допізна. Не дивно, що дружина твого Олежки почала обурюватися, – начисто втративши апетит і відсунувши від себе тарілку з голубцями, вимовила Анфіса.

– А я придумала, що я хворію. Навіть спеціально книжки прочитала, щоб симптоми зображати. Накупила всяких препаратів для достовірності, на столику розставила. Він прийде – а я лежу з рушником на голові та стогну. Круто так? – похвалилася своєю вигадкою Ірина Борисівна. Тут в замку повернувся ключ. Увійшов Олег, високий і симпатичний молодий чоловік. Гості цим скористалися і поспішили втекти.

– Мам … Погано мені. Все-таки. Помилке ця, напевно. Я ж люблю Катю. І вона мене теж. Ну і що, що я застав її, коли вона у мене в телефоні рилася. Сам винен, нічого було листуватися з цієї твоєї Анькою, дочкою твоєї одногрупниці. Може, не треба було так категорично. Якось все неправильно, – розгублено сказав він.

– Неправильно? А до матері вона тобі стала забороняти ходити, це правильно? До рідної! Я тебе народжувала! І що мені тепер, самій доживати? Поки ти зі своєю Катькою розважався. Ой, щось погано мені. Допоможи до ліжка дійти, – Ірина Борисівна миттю вжилася в роль.

Треба наголосити ось на чому – перші два чоловіка пані відійшли в інший світ. Серце. Знайомі говорили, що вона їх довела. Ірина Борисівни була жінкою злою, сварливою і норовливою. Сина Олега тримала міцно в руках. І мала намір робити це все життя. Дівчата, які приходили в будинок, були безжально забраковані.

Перша – мало красива. Друга – дурепа. Третя – нечупара, четверта – з поганої родини і т.д. Осічка сталася на Каті. Олег настільки закохався, що став зустрічатися з дівчиною потайки від матері, передбачаючи фінал при її втручанні. Йому виповнилося 27 років. І він прийняв для себе рішення – одружитися. Обожнювала його Катя і пропозицію прийняла із захопленням.

Тільки Олег попередив – спочатку вони таємно розпишуться, а вже потім буде традиційне весілля. На заперечення коханої відповів тим, що у нього мама своєрідна і це єдине правильне рішення. Так і зробили. Олег тихенько забрав паспорт, подали заяву і розписалися. І вже потім він з посмішкою і з Катею пішов до матері. Та, побачивши сина з подружкою на порозі, скривилася.

– Мам … А ми це … одружилися. Привітай нас! – і Олег показав руку з обручкою. Після чого отримав від матері дзвінкий ляпас і потік лайки. Катя, яка пробувала втрутитися, була виштовхана за двері. Сталася жахлива сцена, при якій були присутні всі сусіди. Незважаючи на всі прокльони, Олег зібрав речі і пішов.

Він думав, що вони поживуть з мамою, в чотирикімнатній квартирі. Ще не підшукали собі житло. Вона взагалі-то була батька Олега і той сказав, щоб потім перейшла синові. Але довелося піти. Катіні батьки, які проживають в «двійці», зустріли молодих з розпростертими обіймами. Хоча і пожурили за те, що їм не повідомили.

Ірина Борисівна думала, що син прийде. Але помилилася. Щасливий молодий до матері не поспішав. І та, позлившись, про людське око пом’якшала. Покликала його до себе. Вибачилася, що розлютилася. І все потекло як і раніше. Від батьків Каті вони незабаром з’їхали – дівчині дісталася квартира від бабусі. Ну а далі Ірина Борисівна зробила все, щоб перетворити життя пари в пекло.

Вона обожнювала приходити з інспекцією. Наприклад, о сьомій ранку у вихідні. В гості. І лаяла Катю за те, що ліжко не застелене, в квартирі бардак.

– Так рано же ще. Ми тільки й встали, коли почули, що ви стукайте! – пробувала виправдатися Катя.

Далі перевірявся холодильник. І якщо там не було першого і другого, обурення тривали. До слова, за всі п’ять років одруження сина, Ірина Борисівна так і не сходила до батьків Каті. Вона навідріз відмовлялася з ними знайомитися. І до себе Катрю не кликала. А ось синові була рада.

Довго думала, як же його розлучити з дружиною. Спочатку придумала історію з лже-хворобою. А коли Катя почала влаштовувати сцени з приводу того, що чоловік після роботи їде до мами і повертається від неї о десятій вечора, стала капати синові. Мовляв, бачиш, кого ти вибрав? Яка вона байдужа. Мене хвору не шкодує.

Потім познайомила нібито ненароком сина з донькою своєї приятельки. І наказувала дівчині бути наполегливішою, писати йому. Довірливо повідомивши, що з дружиною Олег живе погано. До неї вона теж ніжних почуттів не відчувала, головною метою було посварити сина з дружиною. І це вдалося. Прийшовши в черговий раз, Ірина Борисівна натякнула Каті, що її син зустрічається з іншою. Та негативно похитала головою.

– А ти телефон у нього перевір! – порадила мати чоловіка. Катя, хоч і довіряла, це зробила. Знайшла листування. Вибухнув скандал. Загалом, на емоціях, дружина подала на розлучення. Дітей не було, розвели швидко. Олег спочатку пробував ходити до дружини. Але та поставила умову: він перестає щодня ходити до мами і танцювати під її дудку.

– Котику! Але вона ж хвора людина! Навіщо ти так? – пробував закликати екс-дружину до совісті Олег.

– Хвора? Так вона всіх нас переживе! Вона ж нашу сім’ю зруйнувала! – і плачучи, Катя зачинила двері.

– Олежик, навіщо тобі дружина? Всі дівки продажні, гулящі. Краще живи з мамою! – втішала сина тим часом Ірина Борисівна.

Олег переживав, мучився. Натомість Ірина Борисівна була задоволена. Дістати картку сина їй не вдалося. Але вона брала у нього майже всю зарплату, мотивуючи це тим, що ліки треба купувати. Гордо гуляла з ним вечора на вулиці. Олег возив маму по магазинах, робив те, що вона говорила по дому. І відчайдушно нудьгував.

Катя працювала в бібліотеці і він часто чатував дружину вечорами. Пробував поговорити. Одного разу Катя його не вигнала. І вони довго сиділи разом в кафе. Обидва зрозуміли, що кохають одне одного також сильно. Але коли молодий чоловік намагався поговорити про це з матір’ю, та зобразила черговий напад.

Невідомо, чим би все закінчилося, якби не важлива зустріч у Олега. Він уже виїхав з дому, коли згадав, що забув папку. Довелося повернутися. Нечутно відкривши двері, боячись потурбувати маму, він навшпиньках увійшов. І почув, як мати розмовляє по телефону:

– Так сходжу по магазинах. Набридло прикидатися вже. Змушена лежати цілими днями, зображати хвору, щоб мій дурник до цієї своєї гадюки знову не пішов. Як добре, що розлучилися вони! Я вже всі сили до цього доклала. Нічого, нехай тепер одна живе. А синочка мій зі мною залишиться. Я від нього всіх відгоню. Потім жінка перевела погляд і побачила в дзеркалі відображення Олега. Той вражено мовчав.

– Олежику! Це не те, що ти думаєш! Синочку! – пробувала все перевести в жарт Ірина Борисівна. Але той, відсунувши мати, взяв папку і поїхав. Увечері став збирати речі. Ніякі благання не допомогли.

– Мам! Ти ж … Навіщо? Що Катя тобі зробила? Мам, ми ж і правда через тебе розлучилися! Так як ти могла! – шепотів Олег. Він поїхав до Каті. Та пустила і пробачила. Знову незабаром подали заяву. На маму свою Олег зла не тримає – приходить в гості (не кожен день), дзвонить, допомагає. Але більше маніпулювати собою не дозволяє. Поставив умову: будуватиме підступи, не прийде більше ніколи. І тому Ірина Борисівна дуже намагається бути люб’язною!