— Лєно, куди це ти? — здивовано запитав чоловік, побачивши, що дружина збирається спати.
— У ліжечко, а що? — втомлено відповіла вона.
— А посуд помити? — обурився Максим.
Усі гості вже розійшлися. Свято було веселим і галасливим. У домі залишилася лише його мама, але вона теж уже пішла спати. Олена ж склала залишки їжі по контейнерах, склала посуд у раковину й вирішила, що цього достатньо. Максим із нею не погоджувався.
— Завтра помию! Або помий сам, якщо хочеш!
— Лєно, у нас взагалі-то моя мама в гостях. Я навіть боюся уявити її обличчя, якщо вона завтра вранці все це побачить!
— Ой, Максиме, подумаєш! Посуд — це не головне. Важливіше, що свято вдалося. Так добре посиділи. І навіть потанцювали! Спати вже хочеться. Будь ласка, не винось мені мізки. Я завтра помию посуд, у мене сьогодні вже сили немає.
— Перепрацювала бідненька?
— Уяви собі! Поки ти десь прохолоджувався, я встигла прибрати всю квартиру, наготувати їжі на цілу ораву, ще й ялинку прикрасила. Дякую, хоч дочка допомагала. Ти взагалі-то обіцяв додому пораніше прийти і теж щось зробити.
— Я не встиг. Машина зламалася. Я ж пояснив!
— От, і я тобі зараз пояснюю, я хочу спати! Не подобається посуд у раковині? Де губка й миючий засіб ти в курсі. Вперед! Я спати!
Олена не стала далі сперечатися з чоловіком. Вона просто пішла спати. Втомилася до чортів. Хотілося швидше дістатися подушки й закрити очі.
Макс ще трохи посидів в інтернеті, посуд мити так і не пішов. Теж трохи втомився. Проте, спати лягав незадоволений. Він і справді хвилювався, що завтра доведеться вислухати від матері, що його дружина неправильна, але возитися на кухні все одно не хотілося.
Прокинулися першого січня всі пізненько, адже й спати лягли близько четвертої. Тетяна Сергіївна так наплигалася вчора, що проспала довше за всіх.
Першою з дорослих прокинулася Олена, але замість того, щоб хапатися за ганчірку, вона заварила собі каву й вирішила почитати якесь оповідання в інтернеті.
Вона завжди так починала свій ранок і не збиралася відмовляти собі в цій насолоді. Тим більше першого дня цього року. Максим прокинувся від аромату кави, що витав на кухні.
— Доброго ранку! — сказав він, похмуро дивлячись на посуд у раковині. — Ти досі не помила?
— Як і ти! Доброго ранку, сонце! Хай він й далі буде добрим. Якщо хочеш кави, налий собі, я на двох зварила. У турці на плиті.
Він налив собі кави в кухоль і сів за стіл. Згадавши, що вчора так і не спробував торт, вирішив відрізати собі шматочок.
— Ти будеш? — запропонував він дружині.
— Ні, на сніданок швидкі вуглеводи — це зло. Та й вчора стільки з’їла. Два дні тепер буду на сухарях. А тобі смачного, мій стрункий кипарисе! — єхидно додала вона, натякаючи на невеликий животик, що випирав з-під футболки чоловіка.
— Ха-ха, я потім усе в спортзалі залишу!
— Ну так, ну так! Гаразд, їж, якщо хочеться. Це твоя справа!
Максим випив свою каву, заїдаючи тортиком, його настрій явно покращився.
— А Світлана вже встала? — запитав він про дочку.
— Вона вставала, поїла свої пластівці з молоком і спати назад лягла, мабуть. Я її не бачила, але чула.
На кухню майже безшумно увійшла свекруха. Макс напружився, передчуючи скандал, але мати його здивувала.
— О боже, як я мріяла хоч раз у житті побачити таку картину! — з посмішкою сказала Тетяна Сергіївна.
— У сенсі? — не зрозумів син.
— Якби ти знав, як це жахливо перемивати посуд перед сном після Нового року чи іншого свята. Це ж суща мука! Як же я рада, що ти не такий, як твій батько!
— Що ти маєш на увазі? Я думав, тебе це розлютить!
— Дурниці! Мене скоріше в цьому плані бісив твій батько. Він завжди наполягав, щоб посуд мили з вечора. Точніше, щоб сама я мила. Ми кілька разів серйозно посварилися через це. Мені довелося поступитися, тому й мила його перед сном, тихо ненавидячи його! Я взагалі часто йому поступалася в побутових питаннях…
Батько Максима помер п’ять років тому від серцевого нападу. Мати вже відійшла від цих подій, але зараз вона говорила дивні речі. Син думав, що вона завжди сама була ініціатором чистоти в домі, але за її словами можна було здогадатися, що це не так.
— Мам, ти серйозно?
— Звичайно! У твого батька прямо зацикленість була на чистоті. Як же мене це бісило, але в нього було так багато хороших рис, що довелося з цим змиритися. Хоч іноді так дратувало, що доводилося тримати дім мало не в хірургічній чистоті. Знаєш, мені іноді здається, що він тому й помер так рано. Я про те, що надавав надмірно великого значення пустим речам. Наприклад, таким, як невимитий посуд після свята.
— Ну, тут вже мені здається, ти перебільшуєш, мам!
Олена не втручалася в їхню розмову. Вона так зачиталася, що майже не чула її.
— Ні, сину, я так вважаю. Знаєш, мій Гена ж правда дуже часто переживав через те, що було малозначуще. Шкода. Я намагалася йому це пояснювати, але його так виховали. Ти ж пам’ятаєш свою бабусю? Ось вона була зациклена на чистоті й чіплялася до дітей, щоб вони були ідеальними. Можливо, він тому й став таким. Мені так здається! — сказала вона, подумала, а потім звернулася до невістки. — А ти, Лєно, молодець! Не піддаєшся на провокації!
— Що? — здивувалася вона, відірвавши очі від телефону, коли почула своє ім’я.
— Молодець, кажу, що посуд на ранок залишила! Я завжди мріяла так зробити. І ти, Максиме, молодець, що не виносиш дружині мізки по дрібницях!
— Ага, не виносить! — лише посміхнулася Олена, згадуючи їхню вчорашню розмову, але докоряти його при свекрусі не хотіла.
— Я от взагалі так думаю! — з усмішкою сказала Тетяна Сергіївна, заварюючи собі чай. — Дружина старається, все готує на свято, а чоловік хіба що з прибиранням допомагає. І то не завжди, тому справедливості заради, потрібно залишати йому саме-саме!
— Що залишати? — здивувався Максим, здогадуючись, що мама має на увазі!
— Найбридкіше! — хмикнула мати й кивнула в бік раковини. — Так, Лєночко, ходімо-но ми з тобою телевізор подивимося, а заразом фотки вчорашні поглянемо. Багато назнімали. А Максик уже все одно каву допив, нехай сам посуд миє!
— О, я підтримую! Максиме, у тебе така чуйна й справедлива мама! Я в захваті! — з посмішкою сказала Лєна й встала зі стільця, прихопивши з собою свою вже охололу каву.
Вони разом вийшли з кухні, залишивши Максима самого. Він сумно подивився на повну раковину посуду й скривився. Цього ще не вистачало!
— І навіщо я взагалі почав цю розмову! — лаяв він себе, включаючи воду.
Були б вони удвох із дружиною, він би ще придумав, як відмазатися, але проти матері не попреш. Так і з’явилася в їхній ще молодій родині одна традиція, яка дуже подобалася дружині, але зовсім не подобалася чоловікові.
Ну, а що? Життя не завжди справедливе!
