Особлива – Сторінка 15 – Тільки для жінок

— Призвичаїлися жити моїм коштом! — обурилася Валерія Олександрівна. — А тепер все безплатне закінчилося!

Валерія Олександрівна розплющила очі й одразу почула, як гучно працює телевізор. У якійсь передачі

— Я не зобов’язана няньчити вашу дитину. У мене є своє життя, — вперше наважилася сказати бабуся.

Лариса Петрівна сиділа на кухні й міркувала: про що думає жінка у п’ятдесят вісім

— Гаразд, — сказала вона сама до себе. — Якщо ти оберіг, то, може, хоч якийсь знак мені даси?Історія, про те як бабусин оберіг допоміг Людмилі у житті

Людмила сиділа на старенькому дивані в своїй маленькій орендованій квартирі, тримаючи в руках чашку

— Мар’яно, поясни своєму новому, що він тут ніхто! — якось кинув Тарас за вечерею. — А ти хто? — відповів Назар, не стримуючись. — Колишній, якого вигнали? Сиди тихо, поки тобі дозволяють тут бути! Донька оселила у матері свого колишнього та теперішнього чоловіка. Але жінка швидко зробила з ними всіма порядок

Марія Богданівна сиділа за старим дубовим столом у своїй просторій, але вже дещо пошарпаній

— Я тебе забезпечую, а тепер ще й твою матір утримувати маю? — у його голосі звучало обурення

Вероніка йшла додому у піднесеному настрої й усміхалася перехожим. Сьогодні вона отримала чудову премію

Тетяна заплакала. “Я думала, Марія – погана. Але ти, Катерино, гірша. І ти, Миколо, не кращий за Василя.” Вона забрала дітей і пішла до Ганни. “Мамо, я розлучаюся,” – сказала. “Доню, ти заслуговуєш кращого,” – обійняла Ганна. Тетяна згадала пані Марію. “Може, вона змінилася?” – подумала. Поїхала до неї

Тетяна сиділа на старій дерев’яній лавці біля хати, тримаючи в руках чашку з ромашковим

Родичі колишнього чоловіка оселилися в сільському будинку, який Люба вже здала квартирантам.

— Любов Семенівно, що це за справи? — кричала в слухавку Тамара. — Ми

Я все частіше ловив себе на думці, що додому мені зовсім не хочеться. Там — втома й докори. А на роботі… там була вона.

Наш шлюб тріщав по швах, як лодка, яку кидає вітром від берега до берега.

Ганна скривилася. “500? За два роки? Ти жартуєш? Я марно просиділа з онуками! Варила, прала, водила в школу, а ти – нічого! Ніякої подяки!” “Мамо, я надсилала! 2000 євро за весь час,” – заперечила Тетяна. “Копійки! Сусідка Олена з Польщі привезла 10 тисяч! Купила машину. А ти? Гуляла з італійцями?” – кричала Ганна

Тетяна стояла на порозі своєї старої хати в маленькому селі на Полтавщині, дивлячись на

Ліля зібрала речі та сказала чоловікові що перебирається жити до батьків. Богдан не розумів вчинку дружини, адже він нічого такого не зробив щоб дружина пішла від нього. Але все ж вдіяти нічого не міг. А через три тижні Ліля повернулася та сказала: ” А правда я гарно придумала, ти і їсти навчився варити і сорочки сам собі прасувати, все пішло на користь любий, хіба не так?

Богдан сидів за кухонним столом, попиваючи каву з великої чашки, яку йому подарувала Ліля