Ранок був попелясто-сірим, як і настрій Христини. Вона лежала нерухомо, вдивляючись у тріщину на
Дощ барабанив по даху старого заміського будинку так самовпевнено, ніби намагався пробити черепицю. Всередині
«Це не мої діти!» — чоловік образив дружину після у пологовому, а потім дізнався
Село Вишневий Яр колись дихало молодістю. У сімдесятих роках минулого століття тут не затихали
Людмила застигла на порозі, стискаючи в руках пакет із продуктами. Сцена перед нею нагадувала
Таня сиділа на підлозі у вітальні, оточена привидами свого подружнього життя. Перед нею стояла
«Все відписали молодшій, вона ж слабенька», — зітхнула мати. Але за місяць батьки самі
Ось як місяць Юля стежила за чоловіком. Вона робила це тихо, майже професійно, хоча
Галина Іванівна не вірила в чудеса — принаймні, так вона стверджувала останні тридцять років.
Галина Іванівна була жінкою, чия біографія могла б стати сценарієм для фільму. У свої