Особлива – Сторінка 182 – Тільки для жінок

Мабуть, у кожній сім’ї є такий предмет — «шухляда забутого часу». У нас вона була на кухні, під стопкою пожовклих серветок, у самому кутку, куди навіть світло майже не потрапляло. Там, наче релікт іншої цивілізації, лежав проспект італійського містечка, якого я навіть не могла вимовити.

Мабуть, у кожній сім’ї є такий предмет — «шухляда забутого часу». У нас вона

Я тридцять років була головним бухгалтером великого заводу, тримала в голові велики обороти й ніколи не помилялася і цифрах, але коли я вийшла на пенсію, виявилося, що я не вмію просто сидіти, відпочивати й жити. І це виявилося гіршим за будь-який аудит.

Я тридцять років була головним бухгалтером великого заводу, тримала в голові великі обороти й

— Я, Лєночко, все життя про тебе думав, і про онуків. Тепер хочу й для себе пожити. Самотньо мені було, сумно. А Танечка мені знову сенс життя повернула. Хіба щось змінилося для тебе й для хлопчиків? Якщо дідові добре, вам гірше не стало! Ви порадіти за мене повинні! Хіба не так ми тебе з мамою виховували?

— Я, Лєночко, все життя про тебе думав, і про онуків. Тепер хочу й

— Знаєш, — раптом сказала Тамара Петрівна, дивлячись на щасливе обличчя сина, — я завжди думала, що якщо в домі безлад, то сім’я розпадається. У моєї матері так було… Вона не встигала, батько злився

Марина стояла посеред кухні, тримаючи в руках сковорідку, яка виглядала так, ніби вона щойно

Я не хочу руйнувати твою сім’ю. Але мені важливо сказати: ти заслуговуєш, щоб тебе бачили

Марія вже давно не пам’ятала, якого кольору її справжній сміх. Останні кілька років її

— Та так, дивлюся, як дві поважні пані через гарбуз ледь інфаркт не ловлять, — засміявся Дмитрович, поправляючи сітку на капелюсі. — Петрівно, ти б краще за своїми гусями дивилася, вони в мене вчора пів відра медоносів потоптали. А ти, Степанівно, не вчи її ботаніці, вона тільки мову сили розуміє

У селі Пшеничне час вимірювався не годинами, а подіями: «до того, як у баби

— Брешеш. Ти думаєш про те, як би вирватися з дому. Я бачу по твоїх зіницях. Ти хочеш піти до своєї мами і скаржитися на мене, так? Я не стала сперечатися. Я зрозуміла: він хоче моєї істерики. Йому потрібні мої сльози, щоб потім «великодушно» мене вибачити і знову відчути себе господарем ситуації

Весілля було схоже на ілюстрацію з дорогого журналу. Марк тримав мою руку так ніжно,

Увійшовши в квартиру свекрухи, Віка ахнула — там не було, ні меблів, ні техніки, ні старого серванту з сервізом. І Ольга Миколаївна була якась непривітна.

Увійшовши в квартиру свекрухи, Віка ахнула — там не було, ні меблів, ні техніки,

Колишній чоловік заявив, що ділитиме зі мною навіть каструлі, але не очікував, чим відповість дружина.

Колишній чоловік заявив, що ділитиме зі мною навіть каструлі, але не очікував, чим відповість

— Ти що, збожеволіла? — Валерій жбурнув ключі на стільницю так, що вони проїхали аж до краю і впали на підлогу. — Думаєш, я тобі щось винен?

Наталя стояла біля вікна і дивилася на дощ. Краплі барабанили по підвіконню — розмірено,