— Ми скоро приїдемо, виселяй своїх орендарів із квартири, що здається, — заявила мені
— Ти виміряв наше життя кроками по цій чортовій межі, Степане. Тридцять років я
— Михайле, я дивилася на цю фотографію сорок років і бачила щастя, бо так
— Ви приїхали сюди не заради мого ювілею, — дідусь Панас повільно опустив виделку,
— Я більше не платитиму за ваші примхи! Квартира моя, гроші теж! Усе, валізи
Село зустріло Степана запахом перепрілої соломи та глухою, майже цвинтарною тишею, яка буває лише
— Ти вимірюєш ці стіни в квадратних метрах і доларах, Максиме. А я чую,
— Олено, не будь такою егоїсткою! Те, що ми не бачилися десять років, не
— Виїжджайте обоє. У моїй квартирі вам місця немає! — свекруха зайняла мою спальню,
