Особлива – Сторінка 251 – Тільки для жінок

— Ти питаєш, чий це хлопець? Ти кричиш про зраду, Павле? То подивись на нього уважніше! Але знаєш що? Твій спокій був побудований на сирітстві власного сина. І якщо ці гроші — злочин, то я готова відповідати, але я не дозволю тобі називати “чужою” цю дитину! Твою дитину!

— Ти питаєш, чий це хлопець? Ти кричиш про зраду, Павле? То подивись на

Одного разу Уляну чоловік назвав Юлею. Зранку це було. І з того дня все перевернулося

Одного разу Уляну чоловік назвав Юлею. Зранку це було. Чоловік притулився до дружини, обійняв

Мовчала дівчина, наче води в рот набрала. Так і не сказала, хто батько дитини, і коли встигла Аня живіт нагуляти при такому щільному графіку?

Уже від кого, від кого, а від Анютки зовсім ніхто не очікував, що так

— Максиме, ти стільки років зі мною, стільки років знаєш маму. Скажи — це я їх розладнала, ці стосунки? Я все життя тільки й робила, що намагалася їх налагодити. Але нічого не вийшло. Свекруха як не сприймала невістку, так і потім не сприйняла наречену онука. І хто в цьому винен?

— Максиме, ти стільки років зі мною, стільки років знаєш маму. Скажи — це

Приїхавши до чоловіка в лікарню в День народження, Алла застала там його перше кохання. Вся лікарня сміялася з того, що трапилося далі.

Приїхавши до чоловіка в лікарню в День народження, Алла застала там його перше кохання.

— Діти… вибачте мене… вибачте, — шепотів Василь у порожнечу подвір’я. — Пробачте, що не був батьком. Пробачте, що проміняв вас на дискотеки і чужих жінок… — Боже… дай мені сили піти на той світ, аби совість хоч трохи заспокоїлася

Кажуть, час — це найсуворіший суддя. Він не не слухає виправдань. У невеликому селі

— Ви дивитеся на ці стіни й бачите лише квадратні метри та ринкову вартість? Який сором! Я тридцять років грала кохання на сцені, щоб у власному домі побачити цю нікчемну драму про жадібність! Ви хочете розділити цей будинок? Добре! Але пам’ятайте: коли ви розділите це гніздо навпіл, ви розділите моє серце. І я обіцяю вам — якщо ви не навчитеся бути братами, я перетворю цей фінал на таку трагедію, що вам і не снилася!

— Ви дивитеся на ці стіни й бачите лише квадратні метри та ринкову вартість?

— Ти мені простирадла крохмальні плямиш, артистка театрів! — кричала Ганна через паркан. — А ви, Ганно Петрівно, душите мою естетику своїм запахом гною та вередливістю! — відповідала Софія, поправляючи солом’яний капелюшок.

— Ти мені простирадла крохмальні плямиш, артистка театрів! — кричала Ганна через паркан. —

— Мамо, це остання агенція в місті! — вигукнув Ігор, стоячи посеред розкішної вітальні. — Якщо ти й цю виженеш, я здам тебе в приватний пансіонат. У мене немає часу на твої капризи!

— Мамо, це остання агенція в місті! — вигукнув Ігор, стоячи посеред розкішної вітальні.

— Мамо, досить зітхати над кожним підсвічником, — Віктор роздратовано гортав документи. — Заповіт чіткий: будинок і все майно переходить тобі. Але давай будемо реалістами — утримувати цей склеп коштує цілий статок. Я вже знайшов покупця на землю. Будинок піде під знесення, він занадто старий.

— Мамо, досить зітхати над кожним підсвічником, — Віктор роздратовано гортав документи. — Заповіт