Особлива – Сторінка 291 – Тільки для жінок

Сестри близнюки Оксана і Поліна закохалися в одного хлопця. Проте, скільки б брехню не ховати, правда все одно вилізла назовні і вона була зовсім не такою, якою уявляли собі дівчата.

Сестри близнюки Оксана і Поліна закохалися в одного хлопця. Проте, скільки б брехню не

– Олю вибач, я й не думав що продукти можуть бути важчі за мішки з цементом, виявилось можуть, я ледь руки не обірвав, поки ніс від машини до ліфта

Олю, сиджу зараз на підлозі в коридорі, спина мокра, як після дощу, руки тремтять,

— Сьомий, на Магістральну, — промовила вона в мікрофон. Її голос був низьким, грудним, із легкою хрипкістю, яку водії називали «оксамитовим наждаком».

— Сьомий, на Магістральну, — промовила вона в мікрофон. Її голос був низьким, грудним,

– Мамо ти приходи, але тільки будь ласка не плутайся під ногами Тетяни Андріївни, у неї оригінальне бачення та гарний смак- сказала донька.– Тобто я маю сидіти тихо, як мишка під віником? – Краще – як кішка на підвіконні. Гарна, елегантна, спостерігає, але нічого не чіпає

Олена стояла посеред кухні, тримаючи в руках список на дванадцять сторінках А4. Це вже

— Ти стала занадто… хаотичною, Марто, — сказав Андрій місяць тому, пакуючи валізи. — Мені потрібна гармонія. А від тебе пахне тривогою.

Андрій пішов до двадцятип’ятирічної Вікторії — дівчини, чиє обличчя нагадувало ретельно відретушоване фото, а

— Ну що, Степановичу, — прохрипів він сам до себе. — План на сьогодні: дожити до вечора.

— Ну що, Степановичу, — прохрипів він сам до себе. — План на сьогодні:

— Ти кажеш, онучку, що це просто картопля з грибами? Ні, сонечко… Це запах лісу після дощу у вересні 1954 року, коли твій дідо вперше приніс мені повний кошик опеньків. Якщо ти не додаси туди дрібку душі та правильної солі, ти просто наб’єш шлунок, а не зігрієш пам’ять.

— Ти кажеш, онучку, що це просто картопля з грибами? Ні, сонечко… Це запах

Рідні всі засуджували, говорили що вона мати- зозуля, а сама Люба була іншої думки, вона точно нізащо не пробачить зраду а дитині краще бути поряд з закоханим батьком, нічого що в іншу жінку, ніж з матір’ю, яка кричить по ночах і не може зупинитися

Люба стояла посеред кухні, тримаючи в руках мокру ганчірку. З кухонного вікна лилося холодне

— Бабуся завжди казала, що її «головний скарб» саме тут, — Маргарита, старша, професійна рієлторка з крижаним поглядом, провела пальцем по різьбленій стільниці. — Вона згадувала про гарнітур із сапфірами, який дід привіз із Парижа. Олено, ти остання була в неї вдома. Де він?

— Бабуся завжди казала, що її «головний скарб» саме тут, — Маргарита, старша, професійна

— Натискай, Максе. Просто натисни «Оплатити», — прошепотіла Олена, ніби вони збиралися запустити космічний шаттл.

— Натискай, Максе. Просто натисни «Оплатити», — прошепотіла Олена, ніби вони збиралися запустити космічний