Особлива – Сторінка 314 – Тільки для жінок

“Вона як ти, Таню,” – сказав Олексій. На хрестинах мати: “Доню, твоє життя – як довга дорога Заробітки, кохання, сім’я.”

Тетяна жила в маленькому селі, де час ніби зупинився серед золотих полів соняшників і

— Ти ж сама казала, що я твій улюблений, а улюбленим можна все. І гроші брати з гаманця без дозволу. Якщо ти розкажеш татові, я скажу, що ти мене “виховувала”. Він тобі більше не привезе мене на вихідні.

— Ти ж сама казала, що я твій улюблений, а улюбленим можна все. І

— Ви не просто витирали пил на моєму столі, Маргарито Павлівно. Ви шукали те, чим зможете мене зламати. І ви це знайшли.

— Ви не просто витирали пил на моєму столі, Маргарито Павлівно. Ви шукали те,

— Могли б молодим на весілля квартиру піднести як подарунок? — з натяком промовила сваха.

— Могли б молодим на весілля квартиру піднести як подарунок? — з натяком промовила

— Кому ти потрібна у свої 48? Сиди й радій, що я взагалі додому приходжу. У інших чоловіки роками на дивані лежать, а я все в дім, все в сім’ю. Ти на себе в дзеркало давно дивилася? Зморшки, очі згасли. Хто тебе, крім мене, терпітиме з твоїми вічними «Подай, принеси»?

— Кому ти потрібна у свої 48? Сиди й радій, що я взагалі додому

— Лєно, ніяких “ми” немає, розумієш? Я спортсмен. У мене до тебе був десяток дівчат, і після тебе, сподіваюся, ще більше буде. А ти що, хочеш мене пелюшками до себе прив’язати?

— Лєно, ніяких “ми” немає, розумієш? Я спортсмен. У мене до тебе був десяток

Кожного разу пані Марія приймала подарунки з однаковою інтонацією: — Дякую, Олено. Корисна річ. Або: — Ну, подивимося, чи буду користуватися. Або просто: — Поклади туди, на полицю. І ніколи — ніколи! — не дарувала нічого у відповідь

Олена вийшла заміж за Андрія п’ятнадцять років тому. Свекруха її, пані Марія, була жінкою

— Ольго, не кричи, — втрутилася пані Олена. — Це ж Святвечір. Христос народився, а ти з гнівом прийшла. — Мамо, не втручайся, — Ольга повернулася до матері. — Це між мною й Марійкою. Вона доросла людина, хай відповідає за свої слова

Засніжена вулиця маленького провінційного містечка тихо дихала морозом. У вікнах будинків мерехтіли вогники, а

Андрій ковтнув шматок вареника і зиркнув на матір. “Мамо, а якщо я замерзну? Річка ж крижана, як лід у холодильнику. Отець Василь каже, що в цей день вода не холодна – вона тепла від Божої благодаті. А якщо боїшся, то візьми з собою друзів

У маленькому селі над річкою Случ, де зими були такими суворими, що навіть вовки

Вони були домашніми котами. Колись. Поки господарі не вирішили переїхати в іншу країну та не виставили їх на вулицю… Сірий кіт і така ж сіра кішка. І, без сумніву, вони не вижили б, якби не прибились до магазину елітних напоїв, де працювала прибиральницею баба Котя. Так її всі називали, бо любила котів і годувала всіх, наскільки вистачало її малої зарплати.

Вони були домашніми котами. Колись. Поки господарі не вирішили переїхати в іншу країну та