Квітневе сонце яскраво освітлювало вимощене плиткою подвір’я, коли Катерина повернулася з відрядження на день
— Ну й що, що твоя мати хвора? Мені гроші потрібніші! Сьогодні ж переведи
— Я купувала цю квартиру для себе, а не для твоєї матері! Щоб завтра
Стара груша в саду розложисто кидала тінь на потрісканий ґанок, де зійшлися два брати
— Як ти смієш оформлювати будинок тільки на себе?! Ми ж родина! — верещала
Вони виросли в одному домі, ділили одні іграшки та одну велику мрію — про
— Ти думала, Юлю, що якщо ти вдягла мене в кашемір і дала мені
— Ти думала, я не впізнаю цей погляд? Ти принесла мені в дім мій
Сонце над селом Малі Копані стояло в зеніті, нещадно випалюючи залишки вологи з потрісканої
— Ти дивишся на мене, Оксано, так, ніби я прийшла забрати твої меблі? Мені