Особлива – Сторінка 439 – Тільки для жінок

– Ось так залишився я один без даху над головою, як гриб у лісі. Вижили мене з власного будинку рідні діти – сказавши встав з лавки, спершись на паличку, помали пошкандибав в пошуках нічлігу Степан Васильович

Степан Васильович сидів на старій дерев’яній лавці в парку, де осіннє листя шелестіло під

— Та що ви все компліменти сиплете? — скривився Платон. — Ну ж бо очевидно: салат недосолений, сервірування не дуже, м’ясо підгоріло

— Як не вміла ніколи готувати, так і не навчилася, — сказав чоловік з

— Ти можеш подарувати своїй родині щось від себе, але не те що куплене на мої гроші! — обурилася дружина

— Тату, ти взагалі себе чуєш? Ти серйозно зібрався віддати шліфмашину дядькові Колі? Це

Світлана закінчила розповідь, зітхнувши. “Ось чому мій Павло став підкаблучником для своєї дружини”

Світлана сиділа за кухонним столом, тримаючи в руках чашку з охололим чаєм. За вікном

– Валю подумай, може не треба- говорив благаючи Дмитро. – Там йому буде краще, ми з ним не впораємось. Місця для сина у майбутньому Валентини не було

Валю, подумай, може не треба, — говорив благаючи Дмитро, тримаючи її за руку. Його

– Не говори дурниць Максиме, а краще вибирай: або я з Настею твоя сім’я або мати зі своїми забаганками то кави з тістечком то новий кухонний комбайн. На всіх грошей точно не вистачить

Максим стояв посеред кухні, тримаючи в руках чашку з охололим чаєм. Сонячне світло пробивалося

– Ні сніданків, ні обідів, більше не буде, я йду. За ці роки я так і не дочекалася від тебе поваги. І моє ім’я не ” Принеси, подай” а Оксана

Оксана стояла біля кухонного столу, тримаючи в руках зім’ятий рушник, який вона щойно використала,

— Розійдімося, — раптово і без емоцій вимовив він. — Так далі жити не можна. Ми стали як сусіди: ані іскри, ані поваги. Про кохання годі й говорити

Леонід ходив по маленькій кухні, потираючи руки, переставляючи цукорницю з місця на місце. У

Свекор не витримав і сказав: – Та невістка наша взагалі молодець, це син наш ледар. Та якби не вона їсти не мали нічого, чи до нас прийшли за допомогою. А так, і квартиру двокімнатну купила, і ремонт за свій кошт зробила, а недавно і автомобіль придбала

У маленькому містечку на околиці Києва жила родина Петренків. Це була типова українська сім’я:

Та як же ми тут без тебе?

— Все, так більше неможливо! — рішуче заявив Андрій, натягуючи заздалегідь приготовлені шкарпетки й