Особлива – Сторінка 452 – Тільки для жінок

– Доню, я цей, чуєш хотіла тебе спитати, а де моя баночка ікри, коли ви мені її дасте? а то сваха ще хвалилася позавчора, що їла бутерброди з ікрою і які вони смачні

У сонячному містечку на околиці міста жила-була молода пара – Павло та Наталія. Вони

– Оксано у нас що немає ніяких фруктів, це ж вітаміни. – А звідки їм взятися, я не на зарплаті. В кого зарплата то й хай купує

В маленькому містечку на околиці великого лісу жила сім’я Коваленків. Їхня хата стояла на

Або ти купуєш новий костюм, або весілля не буде, – заявила Вероніка, дізнавшись, що чоловік хоче вдягти той самий костюм, що і на перше своє весілля

Кожна дівчинка з дитинства мріє про білу сукню й фату. Вона накидає на голову

– Це твоя сестра, Андрію. Мар’янка. Їй шість років, – сказала Олена, сідаючи на диван і саджаючи дівчинку поруч. – Я повернулася. Ми будемо жити тут

Андрій сидів за кухонним столом у своїй старій квартирі на околиці Києва, попиваючи каву

— Якщо вона потрапить у наш дім, я за себе не відповідаю! Ти взагалі головою думаєш? Ти знаєш, які у вас діти будуть? Тобі з дитиною хочеться вночі гуляти, щоб люди не шарахалися?

— Якщо вона потрапить у наш дім, я за себе не відповідаю! Ти взагалі

Ліза не терпіла довго. Лише з’явився другий малюк, вона подала на розлучення. Валера відпустив її не відразу, намагаючись усіх переконати, що він ідеальний чоловік і батько

Ліза виховувалася у суворості. І мати, і батько були скоріше байдужі до неї. Так

– Ой вибач, у тебе тут святкова вечеря з новою дружиною, але Олеже ти дещо забув,піти подивися у коридор – єхидно сказала Ліза

У будинку на околиці, готувалася святкова вечеря. Це був особливий вечір — перше Різдво

— «Вітаю, коханий, у нас буде син!» — Юля не зводила очей із екрана телефону свого чоловіка. Екран згас, а слова, немов вогники, продовжували пульсувати перед її поглядом

— «Вітаю, коханий, у нас буде син!» — Юля не зводила очей із екрана

— Тьотю, візьміть мене. Я буду дуже слухняною. Я вмію читати й рахувати, — сказала вона, благально дивлячись в очі

Ірина зі Стасом познайомилися випадково на весіллі у спільних знайомих. Вони одразу сподобалися одне

– Люди не дивіться так, це моя донечка приїхала до мене матері забутої, я про цю зустріч пів року просила – раптом голосно сказала Марія, звертаючись до кількох людей, які стояли неподалік

Листя на старих липах гойдалося від легкого вітру, а повітря пахло вологим ґрунтом і