Особлива – Сторінка 465 – Тільки для жінок

— Ти б хоч зателефонувала перед тим, як прийти. Я тебе не чекав… — розгублено мовив син

— Ти б хоч зателефонувала перед тим, як прийти. Я тебе не чекав… —

— У готелі жити вийде дешевше, ніж у родичів, — запевняла дружина

— У готелі жити вийде дешевше, ніж у родичів, — запевняла дружина Літнє сонце

– У Дарини і Антона великий борг перед банком. Тому кожен з вас повинен їм скинутись хоча б по тисячі гривень – заявила Ніна Павлівна за столом на родинному святі. Однак родичі на цю тему, мали кожен свою думку

У просторій вітальні будинку Дарини та Антона гуділи розмови, сміх і дзенькіт келихів. Родина

— Сто тисяч гривень, — Остап дістав із шухляди конверт і кинув його на стіл. — Ти забираєш ці гроші, підписуєш папери про розлучення й зникаєш із нашого життя. Назавжди! Тесть дав за розлучення зі своєю донькою сто тисяч гривень. Але ні він, ні його родина не очікували, що зять зробить

Матвій сидів у своїй тісній однокімнатній квартирі, тримаючи в руках пожовклий конверт. Усередині лежала

– Збирай валізи і на вихід – заявив Віталій Лесі після двадцяти восьми років спільного життя та вручив у руки лист. Коли жінка прочитала, від кого, то зрозуміла все

Леся стояла посеред кухні, тримаючи в руках лист, який щойно вручив їй Віталій. Його

Дмитрові Степановичу було вже за 70, важко йому стало самому в селі і він почав думати як до сина в місто переїхати. Чоловік добре розумів, що треба підібрати правильні слова, щоб син його прийняв. Він довго думав і надумав саме ті слова. В автобусі повторив їх разів тридцять про себе

Дмитро Степанович сидів на старій дерев’яній лаві перед своєю хатою, що стояла на краю

– Може час трохи стриматись від їди, ну навіщо тобі вечеря. Віддай мені відбивну – раптом заявив брат Андрій та додав: “Я ще крім того, врятував тебе від позору”. Настя як почула і справді ледь не випустила з рук ту саму відбивну

Настя стояла біля плити, тримаючи в руках гарячу сковорідку, з якої ледь чутно шкварчала

— Якщо я тобі винна за продукти, то й за те, що живеш у моїй квартирі, теж плати, — відповіла дружина своєму кмітливому чоловікові

— Якщо я тобі винна за продукти, то й за те, що живеш у

– Свій ювілей ти святкуєш у ресторані, а мого сина — вдома?! — заверещала свекруха

– Свій ювілей ти святкуєш у ресторані, а мого сина — вдома?! — заверещала

«Ми — сім’я, а значить, все спільне!» — оголосив чоловік, забираючи мою банківську картку для своїх потреб

«Ми — сім’я, а значить, все спільне!» — оголосив чоловік, забираючи мою банківську картку