Особлива – Сторінка 508 – Тільки для жінок

«Підписався», кажеш? Чудове формулювання. Так от, я розриваю договір в односторонньому порядку. Послуга «вічно втомлена жінка й пустий суп» більше не надається. Пакет анульовано.

«Підписався», кажеш? Чудове формулювання. Так от, я розриваю договір в односторонньому порядку. Послуга «вічно

— Ти всього лише прибиральниця! А дорогі шмотки вдягнула, щоб мене розвести? — висміяв Максим наречену, але невдовзі гірко пошкодував.

— Ти всього лише прибиральниця! А дорогі шмотки вдягнула, щоб мене розвести? — висміяв

– Це моя хата, суєш- кричав Дмитро до брата. А Богдан не звертав уваги. Він спокійно набирав воду в чайник, наче перед ним стояв не розлючений брат, а настирлива муха

Це була не просто суперечка за стіни — це була війна за кожен сантиметр

— Ну а що ти такого робиш? — Машинка пере, мультиварка варить, робот-пилосос їздить. Твоя задача — просто кнопки натискати. Ти ж не в шахті працюєш

Є речі, які ми сприймаємо як належне. Наприклад, те, що сонце сходить на сході,

За зачиненими дверима кабінетів: Як залізничник та вчителька вчилися співати в унісон

Для Івана Степановича пенсія стала не заслуженим відпочинком, а камерою одиночного ув’язнення. Колишній начальник

— Це і мій дім теж, Вікторе, — сухо відповіла Анна, не повертаючи голови. — І ми домовилися: сьогодні ми вирішуємо долю садиби. Без адвокатів і без криків

Червень у селі Вишневе видався спекотним. Повітря було настільки густим від пахощів липи та

— Сергію, що сталося? — Олексія розпирало від цікавості. — Телефоную сьогодні вам додому, а Ірка повідомляє: «Він тут більше не живе».

— Сергію, що сталося? — Олексія розпирало від цікавості. — Телефоную сьогодні вам додому,

— А мій Коля дзвонив учора з Вроцлава. Каже, премію дали. Уявляєш, тисячу злотих просто за те, що жодного разу не спізнився за місяць! Ми вирішили малій на день народження айфон купити, а то вона в школі з тим старим “Самсунгом” соромиться ходити. А влітку — в Болгарію. Коля каже, що досить вже на тих дачах горбатитися

Ранок понеділка у двокімнатній “чешці” на околиці міста розпочався не з кави, а з

— Я стою на касі по чотирнадцять годин! У мене спина відвалюється, ноги набрякають так, що я в капці не влажу! Я дивлюся, як люди купують сири по п’ятсот гривень за шматочок, а ми вчора їли макарони з найдешевшою сосискою! Ти обіцяв, що тут буде інакше

Київ зустрів їх дощем і цінами, від яких паморочилося в голові. Олена та Андрій,

Брату — трикімнатна квартира, мені — старі меблі. Здається, у нас різні батьки.

Брату — трикімнатна квартира, мені — старі меблі. Здається, у нас різні батьки. —