Особлива – Сторінка 589 – Тільки для жінок

– Я чекала на нього п’ятнадцять років. Спершу з плачем під ковдрою, потім із гнівом у спортзалі, а останні роки — з байдужістю. Я викреслила його з усіх документів, зі своєї пам’яті та свого серця. І от він тут. Стоїть на моєму порозі і запитує, чи не підкажу я йому, хто він такий і чому в його кишені фотографія маленької дівчинки з моїм обличчям.

– Я чекала на нього п’ятнадцять років. Спершу з плачем під ковдрою, потім із

– Ох, ти Боже мій,ось це подаруночок- Марія Іванівна аж перехрестилась

— Ох, ти Боже мій, ось це подаруночок! — Марія Іванівна аж перехрестилася, впускаючи

Якась туга з’явилася у Надії від цих слів і вона все рідше стала приїжджати до матері

Слова матері, наче іржаві цвяхи, застрягли в пам’яті Надії. «Ти, Надю, як перекотиполе. Ні

Марина дев’ять років тому припустилася найбільшої помилки у своєму житті — вона взяла під опіку племінницю. Маленьку, налякану дівчинку з величезними бантами у волоссі. Її батька тоді несподівано не стало — нещасний випадок. А сестра Марини, Лариса, цього не витримала. Вона почала топити горе в пляшці, забувши, що в неї є дитина. Марина тоді не вагалася. Просто забрала Віку до себе. А тепер — розгрібала наслідки…

Марина дев’ять років тому припустилася найбільшої помилки у своєму житті — вона взяла під

— Своє коріння ти в салонах краси фарбуєш! — Валер’ян зачепив ногою стару скриню, і та з гуркотом відчинилася. — Дивіться, ось воно, бабине багатство! Ганчір’я!

Червневе сонце пекло так, ніби хотіло виплавити весь сором із душ спадкоємців баби Ганни.

Марія зраділа, коли донька оголосила, що виходить заміж. Час вже. Засиділася в дівках. Із хлопцями зустрічалася, але до весілля справа так і не доходила. Михайлові вже тридцять вісім — на десять років старший за Катю. Звісно, розлучений. У такому віці майже всі чоловіки з минулим. Та й кому потрібен мамин синок, якому навіть одружитися мати не дозволяла?

Марія зраділа, коли донька оголосила, що виходить заміж. Час вже. Засиділася в дівках. Із

Валя зупинилася посеред вулиці, побачивши вдалині чоловіка біля вітрини дитячого магазину. Він тримав на руках дитину.

Валя зупинилася посеред вулиці, побачивши вдалині чоловіка біля вітрини дитячого магазину. Він тримав на

Жінка не знала куди себе подіти на пенсії, отже вирішила здавати квартиру сина. І собі зайві гроші, і є робота: знайти квартирантів, все проконтролювати. Коли син приїхав на гостину до матері з іншого міста, виявилося, що квартира, як два роки продана.

Жінка не знала куди себе подіти на пенсії, отже вирішила здавати квартиру сина. І

— Я їхала вісім годин у плацкарті, де пахло копченою куркою та нереалізованими надіями, мріючи лише про гарячу ванну та тишу. А натомість я знайшла у своїй вітальні ідилію, у яку не вписувався лише один елемент — я сама. І коли ця приваблива незнайомка запитала, чи не заважатиме вона мені, я ледь не відповіла, що вона заважає мені бути єдиною жінкою в цьому домі!

— Я їхала вісім годин у плацкарті, де пахло копченою куркою та нереалізованими надіями,

— Я не збираюся чекати десять років, поки ми назбираємо гроші на загальний ремонт! У мене в кутах пліснява, а діти сплять у вовняних шкарпетках. Я маю право на теплу квартиру тут і зараз, і якщо моя стіна буде виділятися на тлі вашого сірого бетону — це ціна мого здоров’я! Ви хочете естетики, а я хочу не мерзнути!

— Я не збираюся чекати десять років, поки ми назбираємо гроші на загальний ремонт!