Після розлучення колишній чоловік хотів спілкуватися з сином. Платив щедрі аліменти, ще й зверху грошей давав. Проте Олена перешкоджала його спілкуванню з сином. Наслідки були непередбачувані.
— Наташо, уяви, Максим об’явився! — Лєна навіть забула вибачитись за ранній дзвінок. — Він, бачте, з сином хоче спілкуватись!
— Має право, — озвалася подруга сонним голосом.
— Що?! Ти серйозно?! Немає в нього жодних прав!
— Лєн, ну не кричи ти так, дай прокинутись…
— Прокидайся! Я зараз приїду! — у слухавці почулися короткі гудки.
— Пропав вихідний, — подумала Наташа і знову заснула…
Остаточно її розбудив різкий дзвінок у двері…
— Ти ще спиш? Подруга називається! — Лєна впевнено пройшла на кухню, поставила чайник. — Я думала, ти вже стіл накрила…
— Який стіл, ти на годинник бачила?
— Подумаєш, восьма ранку! Хто рано встає…
— Той не висипається, — закінчила фразу Наталія, — особливо у вихідний день…
— Гаразд, не бурчи, — миролюбно кинула Лєна. — Давай, вмивайся, одягайся. Я сама все зроблю. Нам належить розробити «план-перехоплення»…
За десять хвилин Наталія прийшла на кухню. Стіл і справді був накритий: гарячі бутерброди, сир, симпатична ковбаска, пляшка напою…
— Ну, — усміхнулася господиня, — розповідай.
— Все просто, подруго, — Лєна змінилася на обличчі. — Телефонував Максим, хоче спілкуватися з сином.
— І?
— Я не дозволю! Навіть якщо доведеться судитися!
Вони розлучилися п’ять років тому, коли Артемкові було лише два роки. Дитина була довгоочікуваною, жінка носила його важкою. Лєна після пологів сильно погладшала. З веселої стрункої жінки перетворилася на вічно невдоволену. Максим розумів, що дружині дісталося і мужньо терпів. Допомагав, чим міг.
Перший час, приходячи з роботи, забирав сина на прогулянку, щоб Лєна могла хоч якось відпочити. Пробував допомогти з готуванням, прибиранням, але дружина незмінно обривала його старання на корені:
— Та йди вже! Не заважай! Все одно доведеться після тебе перероблювати, — і демонстративно вдавалася до плачу…
Час минав, ситуація не змінювалася. Поступово до ускладнених стосунків додалися фінансові проблеми: подружжя платило іпотеку… Максим, розуміючи, що повинен витягти сім’ю з такого становища, працював по максимуму: працював понаднормово, майже не брав вихідних. Втомлювався…
Але все одно: приходив додому і займався з сином. З Лєною в той час вони майже не розмовляли… Зовсім віддалилися… А потім, випадково, Лєна помітила, що Максим змінився. Вдома став з’являтися на кілька годин. Приходив, падав на диван і так спав до ранку…
Перестав грати з сином… Постійно з кимось розмовляв по телефону: Лєна сама це чула… І навіть почула ім’я…
— Що? Подружку завів? — сказала вона, вискочивши з квартири в під’їзд. — Тож я й дивлюся, що тобі на нас все одно!
— Припини, — спокійно відповів чоловік. — Це з роботи…
Він повільно піднявся сходинками, увійшов у квартиру, повісив вітровку на вішак…
— З роботи?! — обурилася Лєна від безсилля, особливо через те, що Максим був такий спокійний. — Ну, звісно! І скільки їй?
— Заспокойся, — похмуро кинув Максим. — Між нами нічого немає.
— Між вами?! — Лєна майже тріумфувала. — Ось ти й проговорився! Коротше так: або я, або — вона!
Максим подивився на дружину важким, потемнілим поглядом… Зібрав якісь речі й пішов… Лєна спочатку сварилася йому вслід, а потім раптом зрозуміла, що накоїла. Стала телефонувати, писати повідомлення. Максим не відповідав…
За кілька днів повідомив, що подає на розлучення. А далі на Лєну чекав тверезий душ. Вона, нарешті, почула претензії чоловіка. Виявилося, що він терпів її не один рік. Що вона стала повною, не слідкує за собою. Що нормально розмовляти вона давно розучилася. Що господиня вона — ніяка і не вміє планувати бюджет. Що поряд із нею, він, Максим, просто деградує…
— Я виправлюся, Максиме, — намагалася «налагодити» стосунки Лєна. — Зачекай трохи… Ми ж все-таки десять років прожили разом…
— Пізно, — твердо відповів той. — Тепер — тільки розлучення.
Він узяв кредит, виплатив решту іпотеки, свою частину оформив на сина і після розлучення поїхав в інше місто…
Довелося Лєні заново вчитися жити самостійно. Спочатку допомагали батьки… Та дуже скоро жінці довелося віддати Артемка до садка і вийти на роботу. Вона повинна була забезпечувати себе і сина… І вона це розуміла.
Два роки промайнули як одна мить… Максим ніколи не телефонував, жодного разу не приїхав до сина. Щоправда, завжди надсилав хороші аліменти.
Якось Лєна йому зателефонувала сама. Запитувала, чому він не спілкується з Артемом, що хлопчик дуже сумує…
— Звикне, — відповів колишній чоловік. — А ти не телефонуй мені більше. Ніколи…
А потім прийшла звістка, що він одружився… На тій самій, чиє ім’я Лєна колись підслухала…
— Ну й хай, — подумала жінка. — Назад дороги немає… Що ж, саме час і мені зайнятися своїм особистим життям…
Минуло ще сім років… За цей час Лєна вийшла заміж, у неї з’явилася донька. У неї дружня, щаслива сім’я. Чоловік любить Артема як рідного сина, чудово з ним спілкується. Хлопчик давно називає його татом… Рідного батька він просто не пам’ятає…
— Судитися? — здивувалася Наталія. — Навіщо? Якщо Максим хоче спілкуватися з сином, значить, усвідомив, що винен перед ним.
— Усвідомив? Та він просто розлучився зі своєю! Виходить, що поки щасливий був — про сина не згадував. А як припекло — згадав! Ні вже! Я йому не вірю і не дозволю налаштовувати Артема проти мене і проти мого чоловіка!
— Навіщо Максиму налаштовувати сина проти вас? Він просто хоче налагодити стосунки. Я б дозволила. Все-таки рідний батько.
— Ага! Рідний! Коли кинув його зовсім маленьким, він про це не думав!
— Лєно, та думав він про нього. Квартиру хлопцеві залишив. Нічого, що ви в ній так і живете? А аліменти? Ти казала, що завдяки їм ви з Артемом не бідували. І зараз вони не зайві…
— До чого тут аліменти? Він зобов’язаний їх платити! Тож це ніякий не подвиг! Грошима він відкупився… А те, що зрадив нас, це як?
— Ну, не знаю. Мені здається, Максим порядно вчинив і не заслуговує на таке ставлення. І потім… Навіщо тобі зайві проблеми? Артем підросте, і вони з батьком все одно зустрінуться. Ще й потоваришують… Напевно… Ти ж тоді у всьому винною виявишся.
— Чому? Я от розповім Артему, що за людина його татусь! Подивимося, як вони потоваришують! Та й не може бути, щоб син матір зрадив через батька, якого він навіть не пам’ятає!
— Згадає, Лєно. Ось побачиш. Тож подумай добре, перш ніж починати… Собі дорожче…
— Ні! Я не дозволю йому повернутися в наше життя як ні в чому не бувало! І сина від нього зумію захистити! Зрештою, я не сама. Чоловік мене підтримає. Я впевнена!
— Правда? Впевнена? Ну-ну, подивимось…
Кілька років Лєна вперто стояла між колишнім чоловіком і сином. Але Максим не здавався. Знайшов Артема в соцмережах. Вони стали листуватися, потім таємно зустрічатися.
Коли Артему виповнилося чотирнадцять, він пішов до батька. Максим прийняв його з розпростертими обіймами… Зараз Лєна намагається налагодити стосунки з обома… Щоправда, поки що погано виходить… Час, витрачений на сварки та «захист» сина від батька, дається взнаки…
З чоловіком у Лєни теж проблеми. Він втомився постійно жити у постійних розбірках між дружиною та її колишнім. Нещодавно відверто заявив, що думає розлучатися.
