Життя моєї подруги Насті тримали її постійно в напрузі. Цього разу вона сиділи на підлозі, а по щоках її стікали сльози та чекала свого коханого чоловіка.
А він як завжди обіцяв, але не приходив. Хоча жінка добре знала де він, але все одно хотіла він заради поваги до неї подзвонив та та придумав якусь чергову “відмазку” для її вух. Та Віктор тільки повернувся додому зранку. Переодягнувся, прийняв душ та ляг у ліжко, де лежала поряд Настя. Він навіть на неї уваги не звернув.
А вона його цілу ніч чекала та даремно. А в день цього дня на Настю чекав розмову від свекрухи. Жінка знову давала прочухан невістці за те що, думає про і сина погане і сваряться з ним. Хоча цього разу вона навіть слова не промовила. Ближче до вечора Настя все-таки прийняла рішення дістала свою валізу з якою прийшла сюди жити до Віктора з його мамою.
А у валізі лежали ялинкові прикраси. Настя взяла в руки їх та згадала їхнє останнє святкування Нового року.
Віктора знову не було, і ці спогади додали її ще рішучості. Вона вже доскладала всі речі, стоячи на порозі попрощалася з свекрухою, була рада, тому що вона йде. Настине життя не було багато на події у свої 27 вона нічого не встигла побачити.
Дитинство її минуло в селі, потім пішла працювати офіціанткою у невеличке кафе у районі. Там і познайомилися з Віктором, у них швидко закрутилися стосунки. Вони швидко одружилися. Удвох виховували доньку Насті.
Та Настя і не сама не помітила коли, їхнє щасливе життя обриватися як обгоріла на сонці мотузка.
Вона втікала від Віктора і від себе самої. Тієї ночі вона переночувала у подруги з донькою. Але вже наступного дня з самого ранку пролунав дзвінок від Віктора.
Жінка одразу не хотіла відповідати, але донька умовила матір. Чоловік попрохав про останнє побачення.
Адреса, яку вказав Віктор, була незнайома жінці.
Вона з острахом йшла крок за кроком, тримаючи на руках доньку. І тут вона побачила як біля хвіртки одного із будинків стоїть Віктор, та махає їм рукою.
Хоч і він і не був рідним батьком для дівчинки, але вона швидко побігла до чоловіка. Він її підняв на руки і пішов у будинок. Услід за ними зайшла і Настя, вона не розуміла що відбувається. Показавши дівчинці її кімнату, Віктор нарешті повернувся до Насті та промовив: ” тепер у цьому домі ти повноправна господиня”.
Жінка зрозумівши, де пропадав її коханий чоловік, і І що вона про нього думала,почала ридати. Віктор підійшов обняв і вони вдвох просиділи цілий вечір біля каміну.
Автор: Віра Лісова. Передрук заборонений.
