Повернулася я у місто, на вокзалі чоловік мене не зустрів. Вдома мене чекав неймовірний безлад. Всі мої речі були розкидані по підлозі, а речей чоловіка взагалі не було. Навіть склянку свою забрав з кухні

Після закінчення університету, прозустрічавшись з коханим п’ять років, ми одружилися. На третьому році шлюбу мене примусово відправили в відпустку на цілий місяць. У чоловік відпустка не передбачувалася, так як працював не офіційно.

Сестра збиралася їхати з донькою на море, запросила і мене з собою. Звичайно, обговоривши все з чоловіком, я погодилась. Коханий сказав, що він не проти, принаймні вигляду не подав.

Ми відпочили чудово. Нічого “зайвого” я собі не дозволяла. Ми всі разом їздили на екскурсії, купалися в морі і каталися на атракціонах. За два дні до мого повернення чоловік перестав відповідати на мої дзвінки. Я почала сильно хвилюватися.

Повернувшись у місто, на вокзалі мене він не зустрів, я ледве стримувала сльози, розуміла, що щось не так.

Вдома мене чекав неймовірний безлад. Всі мої речі були розкидані по підлозі, а речей чоловіка взагалі не було. Навіть чашку свою забрав з кухні.

Прийшов він аж через тиждень. Сказав, що подає на розлучення. Більше нічого пояснювати не став. По моїм припущенням, він вирішив, що я йому зраджувала у відпустці. Спочатку мені було дуже боляче, та час лікує.

Минуло вже десять років, і дякую Богу, що це сталося саме так, що я не залишилася сама з дітьми, іпотекою, кредитами.

Відтоді я щороку їжджу у відпустку на море, а заміж більше не збираюся.