— Продай весільну сукню і поверни мені гроші! – вимагала свекруха.
— Марино Іванівно, що ви таке зараз кажете? У нас з Семеном завтра весілля! – здивувалася Рената, почувши вимогу свекрухи, яка заявилася до неї просто на роботу.
Колеги завмерли, здивовано дивлячись на сцену, що розгорталася просто перед ними. І квитки в театр купувати не треба, адже такий сюжет показували. Пліткарі одразу ж почали мотати на вус, щоб рознести гарячу новину та передати її точніше за інших. Рената ж подумала, що їй слід відвести свекруху подалі, щоб поговорити наодинці.
— Ходімо, вийдемо на свіже повітря. Надто багато зайвих вух навколо, — промовила дівчина, намагаючись говорити якомога м’якше.
— Мені що до тих вух! Нехай знають, якою шахрайкою ти виявилася!
Рената зовсім не розуміла, що вона такого зробила, щоб викликати стільки негативу. Начебто все було добре, обговорювали весілля нормально, і раптом таке.
— Поясніть, за що ви намагаєтеся мене образити, якщо вже почали.
Рената зрозуміла, якщо пліткарі не отримають усієї інформації, то самі додумають, і тоді точно важко буде очистити своє ім’я.
— А я поясню тобі. Усе поясню, раз сама не можеш здогадатися. Коли син попросив мене віддати заощадження на ваше весілля і пообіцяв, що поверне пізніше, я думала, що у вас грошей немає зовсім, а ти!.. Як ти посміла купити таку дорогу весільну сукню? Коли я дізналася її ціну, мені зле стало! Якщо є гроші, то віддавай мені просто зараз усе, що я вам позичила.
Колеги перезирнулися, почали розходитися, збагнувши, що нічого цікавішого не почують. Залишалося сподіватися, що вони не роздмухають з мухи слона, і всі плітки швидко вщухнуть.
Рената завжди намагалася підтримувати ідеальну репутацію, але тепер уже нічого не могла змінити. Не слід було їй казати свекрусі, де працює, і просити охоронця пропустити жінку. Хто б знав, що вона прийде не з миром, а щоб влаштувати сцену?
Оскільки день у Ренати був скорочений, і вона майже закінчила всю роботу, то вимкнула комп’ютер, підвела погляд на Марину Іванівну і важко зітхнула. Якщо в такій дрібниці жінка виявила дріб’язковість, то як поводитиметься далі? Чи можна буде їй довіряти? Чи доведеться остерігатися зробити зайвий крок?
Заміж, звісно, Рената виходила за Семена, але ж не зможе вона викреслити його матір з життя. Їй доведеться спілкуватися зі свекрухою, а як це робити, якщо зараз не вирішити всі проблеми?
— Ходімо прогуляємося і поговоримо дорогою. Можна зайти в кафе, поїсти морозива.
Рената добре знала, що свекруха від морозива не відмовляється – це було її улюбленим ласощем. Хотілося зачепити хоч чимось, але Марина Іванівна невдоволено клацнула язиком і скривилася.
— Зуби ти мені тут не заговорюй. Просто зараз продай весільну сукню і поверни мені гроші!
Рената вирішила ігнорувати свекруху, принаймні поки не покинуть офіс. Попрощавшись з колегами, вона нарешті вийшла надвір. Від духоти голова пішла обертом. Погода додавала ще більше напруження і без того розжареній атмосфері.
Дівчина вирішила зателефонувати своєму нареченому, бо не знала, що сказати його матері. Однак Семен миттєво став на бік Марини Іванівни. Він навіть не дозволив нареченій висловитися, вирішивши одразу показати, як незадоволений її вчинком.
— Якби ти сказала, що в тебе є такі гроші, я б ніколи не став позичати в мами. Чому ти обманула мене? Захотілося покрутитися в розкішному вбранні? Усе заради гарних фотографій? Чи навіщо це було? Я, значить, у скромному костюмі, а ти в сукні, яка коштує шалені гроші?
— Та з чого ви взяли, що вона настільки дорога? – обурилася Рената, відчуваючи, як від образи засліпили очі.
— А ти навіть на цінник не дивилася, коли купувала? Мама його побачила. Я розчарований тобою, адже такі безглузді витрати заради кількох годин – це нерозумно. У мене в голові не вкладається досі, як ти могла вчинити подібним чином. Ми навіть на оплату обіду витратили набагато менше!
— Та це одна з найдешевших суконь на ринку! – з образою сказала Рената.
Жінка скинула дзвінок. Вона більше не хотіла говорити з нареченим, не хотіла бачити його матір. І заміж уже зовсім не хотілося. Сукня дійсно була не дорога, проте виглядала, ніби дизайнерська.
— Ви серйозно? Де ви такий цінник побачили? Ходімо в салон, і ви переконаєтеся!
Втрачати було нічого. Рената вирішила довести свекрусі свою правоту, а що робити далі – й не знала. Яке весілля, коли настрою немає? І довіри теж. Рената зовсім не очікувала, такої реакції нареченого. Невже він зовсім їй не довіряв? Чому повівся настільки нерозумно?
Свекруха не стала втрачати нагоди викрити невістку в брехні, погодилася поїхати разом з нею в салон, де Рената купила весільну сукню. Хоча витрачати час на похід туди не було бажання, але довелося поїхати.
Увійшовши в салон, Рената покликала продавчиню. Цю дівчину вона не бачила раніше, але в будь-якому разі та мала знати ціну сукні. Рената попросила назвати її, усміхнулася, дивлячись на свекруху, але усмішка швидко сповзла з губ.
— Двадцять п’ять тисяч гривень? Але ж… Я купила її за вісім!
— Вибачте, але це нова модель. Навіть з урахуванням знижок і бонусних накопичень ви не могли купити цю сукню настільки дешево.
До відвідувачів підбігла продавчиня, яка раніше обслуговувала Ренату. Червоніючи, вона попросила стажерку піти, запропонувала випити чаю чи кави і сказала, що на сукню дійсно була велика знижка того дня.
— Ви щось приховуєте від мене, — прошепотіла Рената пересохлими губами. – Та дівчина сказала, що таких знижок не буває… У чому річ? Я ж думатиму, що вкрала сукню, якщо купила її настільки дешево.
Продавчиня завагалася, але зрештою зізналася, що це був подарунок від власника салону. Побачивши, як дівчина дивиться на сукню, він звелів запропонувати величезну знижку, а решту суми за сукню вніс сам.
— Подарунок? Хіба я просила когось робити мені подарунки? – не переставала дивуватися Рената.
Марина Іванівна заспокоїлася і задоволено всміхнулася. Усе-таки її невістка не така, щоб віддавати так багато грошей за сукню, але… спокою не давала думка, що хтось зробив Ренаті такий щедрий подарунок.
— Я хотіла б зустрітися з власником. Чи є така можливість?
— На жаль, сьогодні він не приїжджав. Навряд чи приїде. Ви можете залишити свій номер, і я передам йому. Якщо він захоче зустрітися, то передзвонить вам.
— Ні вже. Я зачекаю його тут. Мені цікаво дізнатися, чому він вирішив зробити мені такий дорогий подарунок, — похитала головою Рената, присідаючи на диванчик для відвідувачів.
Марина Іванівна ж поспішила попрощатися з невісткою, вибачатися вона навіть не думала за сцену, яку влаштувала на роботі Ренати. Жінка хотіла якомога швидше повідомити сину, що його нареченій роблять такі дорогі подарунки інші чоловіки.
Рената просиділа в салоні до закриття, але власник так і не з’явився, і вона змушена була повернутися додому. Біля під’їзду вже чекав Семен. Чоловік схопив наречену за лікоть, смикнувши до себе.
— Не думав, що ти така! Як ти тільки могла? Сама за мене заміж збираєшся, а подарунки від інших чоловіків приймаєш? І що ти йому дала натомість за такий щедрий дар?
Дівчина вирвалася з його хватки і відсахнулася. Тепер перед нею була зовсім інша людина. З цією стороною Семена вона не була знайома раніше, але зараз побачила перед собою іншого, незнайомого їй чоловіка. Вона не бажала виправдовуватися, розуміючи, що чоловік не заслуговує на її виправдання. Вона нічого не знала про цей подарунок, а якби знала – ніколи б не прийняла.
Невже Марина Іванівна забула повідомити таку важливу деталь? Навмисно нагнітала? Її право. Рената зрозуміла, що вона втомилася, а адже ще навіть не встигла вийти заміж!..
— Все скінчено, — заявила Рената.
— Що ти сказала? – Семен здивувався.
— Все скінчено. Я не стану виходити за тебе заміж, тому можеш скасувати бронювання кафе на завтра. З мого боку мали прийти тільки батьки й подруга… я повідомлю їм, що весілля не буде, а зі своєю ріднею розбирайся якось сам.
— Ти не посмієш мене ось так кинути. Та ти знаєш, скільки грошей я вклав?
— Не ти один, — прошепотіла Рената відчуженим голосом. Усередині раптом стало надто порожньо, і жінка відчула себе зрадженою. Не розібравшись у ситуації, Семен двічі звинуватив її у невірності. Спускати йому це з рук вона не планувала. Нехай думає, що хоче… Та й робить теж.
Рената зняла з пальця обручку і повернула її Семену. Краще зараз відмовитися від непотрібного шлюбу, ніж вийти заміж і розчаруватися. Добре навіть, що все розкрилося до весілля. Не доведеться надягати весільну сукню.
Дівчина попередила рідних, що відмовилася виходити заміж, не вдаючись у деталі. Важко було усвідомити, що всі плани зруйнувалися миттєво. Семен не переставав телефонувати Ренаті, навіть Марина Іванівна прийшла з вимогою схаменутися, але рішення вже було прийнято. Наречений та його мати показали себе не в найкращому світлі, але воно й добре… добре, що не встигла сказати «так» і стати дружиною.
Замість того щоб іти під вінець, рано-вранці Рената зняла з вішака сукню і поїхала в салон, щоб повернути її.
— Чому ви вирішили відмовитися від сукні? У вас же сьогодні мало бути весілля, — здивувалася продавчиня.
— Не так важливо… Я повертаю її. Передайте вашому власнику, що його подарунок був справді щедрим і допоміг мені зрозуміти, що весь цей час поруч була не та людина.
Повернувши сукню, Рената збиралася піти, але в дверях зустріла того, кого зовсім не очікувала побачити. Своє перше кохання. Хлопця, якому вона так і не знайшла сміливості освідчитися в почуттях у минулому. Злякавшись, що він відкине її, Рената просто втекла, а тепер дивилася на нього й повірити не могла, що зіткнулися саме в весільному салоні. Спроба вдати, що не впізнала його, успіху не мала. Виявилося, що саме Ігор володів цим салоном і вирішив зробити Ренаті подарунок. Він навіть не припускав, чим усе обернеться зрештою.
— Вибач. Я просто хотів, щоб ти була найкрасивішою нареченою, хай до вівтаря мала йти не зі мною.
— Що ти зараз сказав? – Рената дуже здивувалася.
— Я був закоханий у тебе, але не встиг розповісти про свої почуття, ти зникла, і я не зміг відшукати тебе, а коли ми зустрілися знову, ти вже була нареченою іншого. Мені довелося просто змиритися.
Втекла, побоюючись зустріти відмову, а насправді весь цей час ховалася від свого щастя… Поговоривши ще трохи з Ігорем, Рената обмінялася з ним номерами телефонів і домовилася зустрітися в іншому місці, як тільки вона трохи прийде до тями.
Семен та його мати чекали на дівчину біля дому. Вони вимагали, щоб вона відшкодовувала всі витрати, яких вони зазнали, але винною себе Рената не почувала.
— Хочете, подавайте до суду – мені байдуже. Якщо зможете довести судді, що я дійсно винна вам щось, я відшкодую. Ви замовляли кафе на своїх гостей, машини та інше – теж для них. Я вам нічого не винна.
Минуло кілька місяців. Вони були надто важкими, тому що залишати колишню невістку в спокої Марина Іванівна не планувала. Жінка хотіла зіпсувати Ренаті життя, робила для цього все можливе, але в неї нічого не виходило. Навіть Семен уже відступив, але його мати не збиралася здаватися.
Час від часу Рената зустрічалася з Ігорем. Тільки тепер вони дозволили собі дати волю почуттям, які не згасли з часом, а стали лише сильнішими. Пізнаючи одне одного з нових сторін, вони закохувалися знову і знову. Зрештою, вони вирішили, що не бажають більше приховувати правду в собі, хочуть бути разом. Нехай не так давно весілля Ренати зірвалося, але дівчина ні про що не шкодувала, адже тепер вона стане дружиною того, поряд з ким і має бути.
