Мені не пощастило з ріднею з боку чоловіка. Поки я працювала на хорошій посаді, стосунки у нас були дуже добрі. Я вважала, що вони щиро люблять мене. Як виявилося, любили вони мої гроші та подарунки.
Свекруха постійно позичала гроші, які ніколи не віддавала. Звісно я і не чекала, все-таки вона на пенсії, тож це була своєрідна допомога від мене. Але коли я пішла в декретну відпустку і дитині виповнився рік, всі розмови рідні почали зводитися до того, коли я вже нарешті вийду на роботу.
Мовляв, мама чоловіка й сама впоралася б з онукою, а мені краще йти гроші заробляти. Це при тому, що з дитиною вона ніколи особливо не допомагала.
Свекруха ж мене постійно пиляє, бо вона віддала сина в ясла у 6 місяців і йшла працювати на завод, бо гроші були потрібні. А я повісила, на її думку, всі фінансові турботи на чоловіка й сиджу насолоджуюся декретом.
А чому б і не насолодитися? Час проведений з донею я не проміняю на жодну роботу ні за які гроші. Доньці я зараз більше потрібна. Тим більше, що чоловік може забезпечити нашу сім’ю.
При кожній зустрічі та дзвінках свекруха постійно запитує, коли я вже вийду на роботу і чи не набридло мені “сидіти” вдома. Сестра чоловіка сумує за добрими подарунками, які я їй колись дарувала, весь час зітхає, що як було добре, коли я працювала. Це після того, як я почала дарувати подарунки скромніші – зараз немає таких фінансових можливостей, як раніше, звісно.
Проте, остання крапля була саме на Новий рік. Я не хотіла аби чоловікові сестра і мама приходили до нас, але ті перед фактом поставили і все, діватися було нікуди.
Ми з чоловіком встигли приготувати кілька салатів, поки донька вдень спала. Я потім, коли вона прокинулася, я відправила їх на прогулянку, а сама возилася на кухні: качку поставила запікати, рулетики крутила, щоб ввечері вже лише канапки зробити. Потім ми з чоловіком помінялися місцями – я пішла доньку годувати й забавляти, а він прибирав кухню і стіл накривав.
Коли прийшли його мама з сестрою, у нас все було готово, а донька спала вже. Ми запросили гостей до столу. Їли, спілкувались – нічого особливого. Зустріли Новий рік, привітали одне одного, а потім я пішла до доньки в кімнату, бо якийсь розумник почав пускати феєрверк прямо під нашими вікнами і я побоялася, що дочка може злякатися.
До гостей я повернулася через хвилин 20, чоловік теж в цей час увійшов до кімнати. Ми одразу помітили що його мама і сестра чимось не задоволені, я поцікавилася чи все гаразд у них.
Тоді свекруха і видала, що я стіл то накрила, а от креветок пошкодувала для них. А мала (так ми з чоловіком називаємо між собою його меншу сестру) додала, що й подарунки можна було більш пристойні купити…
Я просто заклякла на місці і слова не могла сказати, зате чоловік швидко зреагував на таке нахабство і провів родичок на вихід. Він то як ніхто знає, що нічого ніхто і нікому не шкодував, просто ми вирішили, що три салати і так достатньо і з креветками вирішили уже не готувати. А мама виходить що, в холодильник до нас полізла?
Ну а стосовно подарунків, то я вважаю, що оригінальні брендові парфуми по 3 тисячі гривень кожні, то досить таки непоганий подарунок…
