Притча про кохання і розлуку.Джерело:
Мабуть, найпрекрасніша і наймудріша притча про любов.
На краю поля стояли Любов і Розлука і милувалися молодою парою. Розлука говорить Любові: “Закладемося, я їх зможу розлучити ?!”
Любов говорить: “Почекай, дай я підійду до них один раз, а потім ти можеш підходити до них стільки, скільки захочеш – і тоді ми побачимо, чи зможеш ти їх розлучити,” Розлука погодилася.
Читайте також:Мудра притча: До кожного з нас один раз у житті приходить Бог, причому Він може з’явитися в образі старого дідуся чи жебрачки
Любов підійшла до молодої пари, доторкнулася до них, заглянула в їхні очі і побачила, як між ними пробігла іскра … Любов відійшла і каже: “Тепер твоя черга”.
Розлука відповіла: “Ні, зараз я нічого не можу зробити – зараз їх серця наповнені любов’ю. Я прийду до них пізніше.
Минув час. Розлука заглянула в будинок і побачила молоду матір з немовлям і батька. Розлука сподівалася, що любов вже пройшла і тому з надією переступила поріг їхнього будинку. Але, заглянувши в їхні очі, вона побачила Вдячність. Розлука повернулася і сказала: “Я прийду до них пізніше”
Минув час, Розлука знову завітала до них – в будинку шуміли діти, з роботи прийшов втомлений чоловік, мати заспокоювала дітей. Розлука сподівалася, що вже тепер-то вона точно зможе їх розлучити – адже за цей час і Любов і Подяка вже давно повинні були вивітритися з їхніх сердец. Але, заглянувши в їх очі, вона побачила Повагу і Розуміння. “Я загляну пізніше” – сказала Розлука.
Минув час. Знову прийшла в їхній будинок Розлука. Дивиться вона – діти вже дорослі, сивий батько пояснює щось своїм дітям, дружина щось готує на кухні. Глянула вона в їхні очі із рoзчaрувaння зітхнула: вона побачила в них Довіру. “Я прийду пізніше” – сказала Розлука і вийшла.
Минув ще час. Заглядає знову Розлука в будинок, дивиться, а там бігають онуки, біля каміна сидить, зажурена, старенька жінка.
Розлука дивиться і думає про себе: “Ну ось, схоже мій час прийшов” Хотіла вона було зазирнути старенькій в очі, але та встала і вийшла з дому. Розлука пішла за нею. Незабаром прийшла бабуся на клaдoвищe і сiла біля мoгили. Це була мoгилa її чоловіка.
“Схоже, я запізнилася, – подумала Розлука, – час зробив за мене мою роботу”. І Рoзлука заглянула в зaплaкaнi очі бабусі. А в них вона побачила Пам’ять – Пам’ять про Любові, Вдячність, Повагу, Розуміння і Довіру …
Живіть в Любові, будьте Вдячні, Поважайте один одного, ставтеся з Розумінням і Довіряйте і Розлука до ВАС НІКОЛИ не підступить!
