Притча про жінку, яка дуже переживала за свого сина. Її мають прочитати усі, в кого є діти

Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка.

– Ти втомилася, жінко? – занепокоївся Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.

– Спасибі, я ненадовго, – відмовилася жінка. – Тільки попрошу – і відразу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь трапилося? Ніколи собі цього не пробачу!

– Що ти не готова собі пробачити?

– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я саме і прийшла, щоб попросити Тебе: Господи, спаси і сохрани його!

– Я тільки цим і займаюся, – серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?

– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він заб’ється, і йому буде боляче.

Що ж, наступного разу він буде обережніше, тому що на собі відчує, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ти не хочеш дати йому навчитися?

– Тому що хочу позбавити його від болю! – гаряче вигукнула мати. -Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.

– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломою з усіх боків? Добре. Гляди ж!

І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається пробратися крізь солому, але марно. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то в розпач, то в лють. А в кінці кінців дістав звідкись сірники і підпалив солому. Злетіло полум’я, і ​​всю картину миттєво затягнуло димом.

– Синку! – закричала жінка. – Синку, я йду на допомогу!

– Хочеш підкинути в багаття ще соломи? – запитав Господь.

– Май на увазі: чим більше соломи стелять батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї за будь-яку ціну. Якщо ж це не вдасться, то вона може і зовсім почати марнувати життя. Адже він не знає, що таке біль, і що таке свобода вибору – теж.

Читайте також: Притча: “У кожного з нас є чотири дружини і тільки одна по-справжньому віддана до останнього”

Ти думаєш, що це мішок соломи, але насправді це мішок проблем. У ньому знаходяться всі жaхи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тобі живуть, всі страхи, якими ти наповнена. Все, про що ти думаєш і тебе тривожить, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цього енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина так втомилася.

– Виходить, я не повинна піклуватися про сина ?! І це говориш мені Ти, Господи?

– Дбай – хоч греблю гати. Але ось турбуватися ти не повинна. Адже я теж про нього дбаю. Дозволь і мені робити мою справу. Просто не заважай мені! Але це, як я розумію, питання віри.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram