— Привіт, сестричко! Чула від родичів, що ви будинок біля моря купили. От чудово! Можна до вас?
Таке запитання застало Дашу зненацька. Причому, що найцікавіше, сестра була троюрідна, з якою вони востаннє спілкувалися в далекому дитинстві.
— Привіт, Марино! Так, купили, але поки що тільки обживаємося.
У глибині душі Даша щиро сподівалася, що сестра зрозуміє її натяк і не стане нав’язуватися, але Марина була, як завжди, у своєму репертуарі.
— Та годі тобі, що там обживатися! Я ось чого тобі дзвоню. Мені тут на тиждень вдалося у відпустку вирватися. Уявляєш, начальник мене ледь-ледь відпустив і в чоловіка якраз відпустка збіглася.
— Рада за вас.
Даша продовжувала вдавати, що нічого не розуміє. Хоча насправді чудово усвідомлювала, до чого веде її сестра.
— Так-так, дякую. Отож, ми до вас приїдемо. Квитки я вже купила. Тож за пару днів чекайте.
— Марино, зачекай.
— Що таке? Ти не рада?
Тут Даша навіть не знала, що відповісти.
— Звісно ж, рада. Просто тут така справа… Кажу ж, ми ще самі добре не обжилися на новому місці й не все ще влаштували.
Марина лише розреготалася в слухавку й продовжувала стояти на своєму.
— Ой, годі. Ми ж родичі. Думаєш, не знаємо, що таке новосілля. Ну що, тоді до зустрічі.
Марина вся така радісна поклала трубку, а Даша думала, що їй тепер робити і як про це чоловікові сказати.
— По очах бачу, що гостям ти не рада. Навіщо тоді погодилася прийняти? — спитав її чоловік Олексій.
— А куди подітися? Родичі все-таки. Наші матері досить близько спілкуються.
— І що з того? Ви ж ні.
— Так, але навіщо мені ці зайві розмови серед родичів? Простіше прийняти, ніж відмовити й потім вислуховувати.
Олексій докорінно був не згодний зі своєю дружиною, але сперечатися не став. Він вважав, що немає жодного сенсу отак вислужуватися перед родичами. Тим паче, які тобі далекі. Однак користі не було переконувати Дашу. Вона ж була впевнена у своїй правоті, хоча в глибині душі все ж таки сумнівалася, наскільки правильно зараз чинить. Втім, якщо людина не хоче слухати порад, значить нехай вчиться на власних помилках.
— Ой, сестричко. Ну й хороми у вас! — з порога заявила Марина, як приїхала, і почала з цікавістю оглядати будинок.
— Це все мій Льоша збудував — з теплотою в голосі сказала Даша.
— Чудово! Ну, нічого. Ми з моїм Вадиком теж такий збудуємо колись, правда? — штовхнула вона чоловіка в бік.
— Звісно, навіть крутіший будинок буде.
Даша нічого не стала відповідати на це хвастощі. Та й сенс? У неї одразу ж склалося чітке враження, що її Вадик живе в рожевих мріях і зовсім не розуміє, які зараз потрібні кошти, щоб збудувати власний будинок.
— Так, гаразд, де ми можемо розташуватися? — поцікавилася сестра.
— Нагорі я приготувала вам кімнату.
— Ой, ну все. Тоді ми переодягатися, в душ і одразу на море. А ти нам поки їсти приготуй.
Даша не бачила в цьому нічого поганого, оскільки чудово розуміла, що люди з дороги й голодні. Але яке ж було її здивування, коли такі “прохання” почали повторюватися з дня в день. Тут Даша вже не витримала й вирішила спитати в Марини напряму.
— Марино, а ти сама взагалі готувати збираєшся?
— Я? А навіщо? — здивувалася сестра.
— Ну як же. Їсти всі хочуть.
Тут вона, як завжди, вирішила все перевести в жарт.
— Ти знаєш, ми ж у гостях. Тому не хотілося б господарювати на твоїй кухні.
— Ти знаєш, а я не проти. Готуй, будь ласка.
У цей момент Даша підсунулася й показала в бік кухні, давши зрозуміти сестрі, що саме час цим зайнятися.
— Та ти знаєш, недарма кажуть, що на одній кухні двом господиням не місце. Тому не буду тебе турбувати. Гаразд, ми побігли, а то сьогодні ще на екскурсію хотіли потрапити.
Втім, Марина вже не вперше так викручувалася. То все в жарт переводила, то одразу кудись тікала. Аби тільки нічого не робити і швидше піти від неприємної їй розмови. Потім з’явився ще один момент, який почав напружувати Дашу. Марина й Вадик були тими ще нечемами, які відмовлялися прибирати свою кімнату. Вкотре Даша заходила туди й дивувалася безладу. Якийсь час чекала й думала, що сестра сама здогадається все прибрати, але ні. Тому довелося сказати.
— Марино, будь ласка, приберіться за собою в кімнаті.
— А що не так?
Сестра знову зробила вигляд, що нічого не відбувається, бо їй було вигідно й зручно себе так поводити.
— Ну, дивись, у вас усюди речі розкидані. Навіть фантики від цукерок валяються. Це ж не діло. Давайте якось охайніше.
Тут Марина одразу ж закивала головою, але збоку це виглядало з серії аби відчепилася.
— Так-так, ми приберемо.
Звісно ж, вони нічого за собою не прибрали, аж до самого від’їзду. Лише на словах подякували й усе. І, до речі, на продукти теж жодного разу не спромоглися скинутися й навіть символічну суму за тижневий відпочинок не спромоглися залишити. Так би мовити, родичі. Тож приймай такими, які є. Коли сестра з чоловіком поїхали, Даша серйозно замислилася, а потім вирішила поговорити з чоловіком.
— Льошо, я не розумію, а ти чого мовчав?
— А я тут до чого?
— Ти ж господар у домі.
— І що з того? Мою позицію ти знала спочатку й однаково вирішила зробити по-своєму. Тому отримала те, що отримала. На що тоді нарікаєш?
Даша чудово розуміла, що нарікати, окрім як на себе, більше було ні на кого. По суті вона сама дозволила родичам поводитися так у її домі. Хоча могла елементарно відмовити або одразу ж поставити на місце. Але не зробила цього. Тому що вкотре не хотіла їх образити, а в результаті сама опинилася ображеною.
— Якби я їх вигнав, ти б потім ще пів року мені за це висловлювала й твердила, що я неправий. А зараз ти сама чудово бачиш істинну картину.
Звісно, тут уже Даша зробила певні висновки.
Після цього сестра не дзвонила їй близько року, а потім знову з’явилася.
— Дашо, привіт! Це Марина. Впізнала?
— Привіт!
— Слухай, у мене тут знову відпустка намічається. Тільки я ще доньку старшу взяти з собою хочу. Ти ж не заперечуєш? Ми цього разу втрьох приїдемо.
Цього разу Даша вже заздалегідь знала, що відповісти сестрі.
— Звісно, не заперечую. Ви самі вправі вирішувати, куди вам їхати відпочивати. Тільки не в мій дім. Я можу тобі порадити кілька хороших готелів і обереш, який вам більше підходить.
Тут у Марини одразу ж змінився голос.
— Зачекай, які ще готелі?
— Звичайні. Є ще преміум-класу. Тут уже дивіться, виходячи з вашого бюджету.
— Ні, ти не зрозуміла. Ми до тебе зібралися.
— Ні, це ти не зрозуміла. Безплатного проживання більше не буде. Тому якщо збираєтеся відпочивати, то заздалегідь собі бронюйте готель. Знаєш, місця зазвичай швидко розбирають. І на їжу не забудьте додаткові фінанси заготовити.
Ця фраза Марину дуже сильно обурила, і вона показала свою істинну сутність.
— Знаєш що, я навіть не думала, що ти настільки дріб’язкова й така жадібна!
— А я не думала, що ти така. Розмову закінчено!
Даша тут же поклала трубку, оскільки не бачила жодного сенсу продовжувати з сестрою діалог. Усе одно нічого хорошого вона б від неї явно не почула. Натомість висновок зробила для себе раз і назавжди. З якогось боку навіть була вдячна родичам за такий урок. Тепер вона точно нікому не дозволить витирати об себе ноги.
