Приїхавши до чоловіка в лікарню в День народження, Алла застала там його перше кохання. Вся лікарня сміялася з того, що трапилося далі.
У Алли захворів чоловік. Зробили операцію. Нічого складного, але в лікарні довелося полежати.
Федір і Алла жили разом уже п’ятнадцять років. Усе було, і добре, і погане, як і в будь-якій сім’ї. Але доброго, варто відзначити, було більше. Поважала Алла чоловіка, та й було за що. Уміла рука — усе в домі до останнього цвяшка його руками зроблено. Аллу не ображав. Так іноді побурчить трохи, та все більше для форми.
Алла була другою дружиною у Федора. З першою в нього не склалося, півроку пожили й розійшлися. Хтось когось там приревнував — Федір у подробиці не вдавався. А одного разу, перебираючи старі фотографії чоловіка, Алла натрапила на фото, де вони з першою дружиною були разом.
Це було й неприємно, й дивно. Чому, навіщо він зберігає цей знімок, зроблений так багато років тому, в його минулому житті? Адже чоловік клявся їй, що про першу дружину навіть і не згадує. Але от такий факт трапився.
Алла як розумна жінка чоловікові нічого казати не стала, але свою попередницю розглянула з інтересом і упередженням. І зробила висновок: вона набагато цікавіша, ніж колишня. На тому й заспокоїлася.
Алла з учорашнього дня ретельно готувалася до відвідин чоловіка. У нього сьогодні день народження. І жінці хотілося порадувати його. Зробити йому невеликий сюрприз.
Жінка зранку сходила в салон краси, зробила гарну зачіску і легкий освіжаючий макіяж. Дістала найкрасивішу сукню, замовила квіти. На плитці томилися парові котлетки з кролятини, вже були готові печені з корицею і медом яблука. Ну все, час їхати.
Алла прямувала до Федора в піднесеному настрої, вона уявляла, як він зрадіє й здивується її сюрпризу. Як похвалить її й обов’язково скаже: яка ж ти в мене красива і турботлива! Як мені пощастило з тобою!
А ще для чоловіка сюрпризом буде те, що Алла прийде не ввечері, як зазвичай, а в першій половині дня. Вона спеціально для цього випадку взяла сьогодні на роботі відгул.
Жінка йшла довгим коридором лікарні й усміхалася. Як то кажуть, передчуття щастя краще самого щастя. Піднявшись на поверх, де лежав Федір, Алла повернула не до його палати, а до сестринського посту, щоб запитати у них вазу для квітів.
І під час розмови вона раптом звернула увагу, що зі сходів на поверх увійшла жінка. Ні! Цього не може бути! Алла її одразу впізнала. Жінка подивилася в їхній бік і привіталася з медсестрою. Помилки бути не могло. Це була перша дружина Федора. Вона не сильно змінилася з тих часів, коли вони разом з Федором фотографувалися.
Усе опустилося всередині у дружини. Вона з надією стежила за тим, куди прямувала жінка. Надії всі розбилися вщент, коли та зникла за дверима палати, де лежав Федір.
— Це що ж виходить? Це як взагалі… Він що, мені зраджує з колишньою?
Думки плуталися в голові в Алли, образа разом із ревнощами не давали дихати.
— Вам погано? Жінко, ви мене чуєте? Вам що, погано? Ви так зблідли. Присядьте ось тут на диванчик. Зараз води дам. Може, вам ліки якісь потрібно прийняти? — біля Алли метушилася медсестра, саджаючи її на диван.
— А? Що? Ліки? Про що ви говорите? А, ні… не треба нічого. Голова просто запаморочилася. Я тут посиджу трохи…
Думки плуталися в голові у жінки. Вона не розуміла, що їй тепер робити. І чи варто йти зі своїми сюрпризами та подарунками туди, де вона напевно зараз буде зайвою. Вона так старалася, хотіла здивувати коханого… А він…
— Скажіть, — звернулася Алла до медсестри, — а от та жінка, що зараз у сьому палату пройшла, ви її бачили вже тут чи вона вперше прийшла?
— Бачила, вона до чоловіка приходить, кілька днів уже. З того часу, як його поклали, так і ходить. А що? Знайома ваша? — чисто по-жіночому поцікавилася вона.
— Знайома, — задумливо вимовила Алла. І сльози виступили на очах.
Вперше в житті вона не знала, як їй вчинити. Піти, щоб не заважати коханцям, чи залишитися й вивести чоловіка на чисту воду… А як тоді жити? Доведеться розлучатися…
Але все вирішив випадок. Провидіння, яке іноді втручається в наше життя в ті моменти, коли ми не знаємо, як вчинити.
Алла побачила, як із сьомої палати вийшла її суперниця й прямувала до вбиральні. До того моменту, як вона виходила назад, її вже очікувала обурена Алла.
— Та як ти посміла? Він тебе давно кинув і думати про тебе забув, а ти таскаєшся до нього! — Алла була не в собі. Вона перейшла на крик, так як не контролювала себе зовсім. — Не соромно чужих чоловіків у дружин забирати? Чи для тебе таке поняття, як мораль, не існує? Гадюка ти така! У лікарню навіть приперлася!
Суперниця Аллі була не з боязкого десятка. Вона все намагалася відштовхнути жінку, щоб піти з міста сварки. І тоді Алла не витримала.
Відчувши опір, вона пустила в хід те, що було в неї в руках, шикарний букет, який принесла в подарунок чоловікові. Пелюстки летіли в різні боки, як феєрверк. Суперниця почала сваритися.
Із сусідніх палат стали з’являтися люди, медсестра з посту вже бігла до місця події, щоб заспокоїти жінок. Але сварка тільки загострювалася.
— Відчепись від мене, розхрістана! — кричала суперниця. — Ти хто, я тебе не знаю? Я до чоловіка прийшла! До законного! Ти про кого взагалі, ненормальна?
Глядачі пожвавилися, багато хто вже знімав на телефон подих у лікарні. Розняли жінок лише чоловіки, що вийшли із сьомої палати.
Вони сиділи в палаті й сміялися, згадуючи батальні сцени своїх дружин. Медсестра принесла йод і пластир, на випадок, якщо комусь буде потрібна допомога. Коли суперечка закінчилася, жінки теж посміхнулися, поглядаючи одна на одну…
— Адже я казав тобі, Федько, розкажи своїй Аллі, поки не пізно. Інакше сварка буде. А ти все — добре та добре, обійдеться. Обійшлося? — посміхаючись у вус, говорив Олексій. — Це ж треба було такому трапитися, щоб в одній палаті опинилися одразу два чоловіки — колишній і теперішній. Чудеса, та й тільки! Як у кіно! Навмисне не придумаєш.
— А я не знав, Аллочко, що ти в мене така ревнива. Що ж ти одразу з’ясовувати стосунки? Зайшла б запитала, з’ясувала все… З Олексієм би познайомилася — чоловіком моєї першої. До речі, ти сьогодні дуже красива! Бачу, готувалася. Ну, можеш мене привітати. Правда, от без квітів… Навіть і не знаю, чи прийму я твої привітання без квітів, — ледве стримуючи сміх, промовив Федя.
Усі засміялися. З Днем народження тебе, Федоре!
