Раптом Оксані стало все одно, тому вона спокійно відповіла: — Так, моя мати мені допомагала, Галині Петрівні ж ніколи. Та й вона ж всюди плітки розпускає, що Стас не від Діми. І взагалі, час давно визнати очевидне. Вона все життя більше любить Дениса. І саме йому вони купили квартиру. А Дімі — нічого. Ми ж з чоловіком її купили самі. І яка я мати, не тобі судити, Іро, у вас же дітей немає.
Ой, Галино Петрівно, а чого це ви так нервуєте? Боїтеся, що я розповім правду? Ні, це свято було зіпсоване задовго до її викривань — у ту мить, коли Ксюша переступила поріг батьків свого майбутнього чоловіка й одразу зрозуміла, що їй тут не раді.
Галина Петрівна, колишня завідувачка дитсадка, обожнювала, коли всі танцюють під її дудку. Під час знайомства з майбутньою невісткою сталося перше непорозуміння. Її попросили зробити нарізку. Вона почала різати ковбасу, але виявила, що ніж тупий. Тихенько вийшла з кухні й попросила коханого його нагострити. Не встиг Діма й встати, як між ними з’явилася його мати.
— Куди це ти?
— Оксана попросила ніж нагострити.
Галина Петрівна скісно подивилася на тарілку з нарізкою й скривилася.
— Ні, краще я сама. Твоїй нареченій нічого не можна довіряти. Таке навіть свині їсти не стануть.
Оксана в здивуванні переводила погляд з нареченого на його матір. Вона навіть не знала, як реагувати на таку ситуацію.
— Мамо, так ніж тупий, — спробував заступитися за Оксану Діма.
Раптом Ірина, дружина його старшого брата, ніжно погладила по руці свекруху й загула:
— Мамочко, я сама все зроблю. Вона ж у нас у гостях, нехай відпочиває.
— Ось бачиш, Діма, на кому ти зібрався одружуватися. Навіть ковбасу не вміє нормально порізати.
Діма підняв очі й спокійно парирував.
— Тобі й не здається, Іро, що ти перебираєш? Нудить від твого лицемірства. І не тобі судити.
— Дімо, ну зізнайся, порізано криво, — вступився за матір і дружину молодший брат Денис. — Невже так складно було ковбасу порізати рівно?
— Ніж причому.
— Тупим ножем ніхто рівно не поріже. От нехай твоя Іра й ріже.
Це була така дрібниця, на яку треба було одразу звернути увагу. Адже банальне непорозуміння миттєво переросло у сварку. Знала б тоді Оксана, що це тільки початок, можливо, відреагувала б інакше. Але тоді вона вирішила, що треба помовчати. Її м’якість сприйняли за слабкість.
Якби не постійні сварки зі свекрухою, її сімейне життя з чоловіком можна було б назвати ідеальним. Діма намагався захистити дружину від гострої язика своєї матері. Але це було нелегко. Вони намагалися якомога рідше відвідувати родинні вечори. У чому ж знову її звинуватили?
Спочатку Оксана переживала, але потім зрозуміла, що навіть Ірина з її лестощами й лицемірством не в пошані у свекрухи. Та однаково не сприймає обох невісток, але кожну по-своєму. Якщо з нею вона сварилася відкрито, то Ірину засуджувала за очима, із задоволенням вивалюючи подробиці сімейного життя сина.
Для Ксюші останньою крапкою стало звичайне родинне свято. Святкували день народження свекра. Подружжя заздалегідь приготувало подарунок і тепер урочисто вручили його чоловікові. Той, розгорнувши коробку, ледь стримав сльози.
— Серйозно, човен?
— Так, тату, усе, як ти хотів.
Оксана в цю мить простягнула другу коробку. Діма її відкрив і дістав звідти святковий торт у вигляді книжки. Гості приємно здивувалися, хтось почав фотографувати. Сестра свекра не приховала свої емоції:
— Яка красота. Уміють же люди робити. Це ж мастика.
І тут раптом Галина Петрівна скривилася.
— Нашій Оксані простіше щось купити, ніж зробити своїми руками. Ірина б сама приготувала. Звичайно.
Ірина солодко усміхнулася.
— Та й взагалі, зараз такі торти не в моді.
Оксана не дуже добре ставилася до Іри. За її показове лицемірство, вічне ціцюкання зі свекрухою. За спиною та спокійно поливала брудом Галину Петрівну, у фарбах розповідаючи, як та її достала. Перевівши погляд на чоловіка, Оксана помітила, що той засмутився. Справа в тому, що то була його ідея — замовити такий торт, і тепер він від розгубленості не знав, що робити.
Раптом на неї накотила хвиля обурення, щось клацнуло, і вона голосно сказала:
— Може, годі? Іра хотіла б приготувати? Треба було приготувати.
— Іра, якщо що, чудово готує, — заступилася за невістку свекруха. — А ти навіть ковбасу різати не вмієш.
— Знаєте що? Я вже втомилася. Володимире Петровичу, дякую за чудовий вечір. Ми поїдемо додому. Нам ще Стаса забрати у моєї мами.
Вирішивши все ж таки не сваритися, спокійно промовила Оксана, вибираючись з-за столу.
— Дімо, поїхали.
Ірина фальшиво засміялася.
— Не звертай уваги, Оксана, просто матір типу турботлива. Начебто ніхто не знає, що під час декретної відпустки її мама постійно їй допомагала.
Раптом Оксані стало все одно. Скільки можна мовчати, роками ковтати пакості й удавати, що все гаразд? Адже вона знала, як до своєї матері ставиться її чоловік. Тому, мило посміхнувшись, спокійно відповіла:
— Так, допомагала. Галині Петрівні ж ніколи. Та й вона ж всюди плітки розпускає, що Стас не від Діми. І взагалі, час давно визнати очевидне. Вона все життя більше любить Дениса. І саме йому вони купили квартиру. А Дімі — нічого. Ми ж з чоловіком її купили самі. І яка я мати, не тобі судити. У вас же дітей немає.
Іра зблідла, а свекруха раптом залилася краскою. Гості мовчали. Оксана продовжила тим самим тоном:
— Ой, Галино Петрівно, а чого це ви так нервуєте? Боїтеся, що я розповім правду? Я довго думала: ви просто… чи тут клінічний випадок? Та це клініка. Вам усі погані. Так, Іро, ти теж. Адже твоя улюблена свекруха, чи, як ти її називаєш, мама, у фарбах мені розповідала, що до зустрічі з її сином ти сильно гуляля, от тепер і не можеш мати дітей.
У кімнаті запанувала абсолютна тиша. Ірина миттєво зблідла, потім перевела вражений погляд на свекруху.
— Це правда?
— Вона все бреше! — миттєво захищалася Галина Петрівна.
— Не було такого, так, від Вадима, Колі й якогось Саші з іншого міста. Ну, не рахуючи зальотних. А Денис із нею тільки тому, що вона його обслуговує, та й добре заробляє. Він же не працює, вічно в пошуку себе. Іро, не намагайся. У твого чоловіка є коханка, хороша дівчина, за словами твоєї другої мами, не знала.
Вражена Ірина тепер взагалі не могла вимовити ні слова. Денис зблід. Заповнила тиша. Ксюша потягнула за руку чоловіка.
— Ходімо звідси. Досить.
Той лише кивнув і пішов слідом за нею. Діма не очікував, що дружина вискаже те, що роками кипіло в ньому в душі. Просто, знаючи свою маму, він мовчав, віддаючи перевагу поганому миру. Але тепер йому раптом стало все одно.
Ірина розлучилася з чоловіком. Той, правда, на хорошій дівчині так і не одружився. Свекруха демонстративно ігнорує Дмитра й невістку, але їм ще й краще. З ними спілкується тільки свекор, і то таємно.
