– Ром, у нас дівчинка 3500! – радісно оголосила Галя в трубку.
Я стояв під вікнами пoлoгoвoго будинку і махав дружині, яка тримала на руках дитину.
– У нас дочка, я – батько! Галь, яка дочка нам же пацана обіцяли.
У трубці повисла тиша, а потім дружина тихо промовила:
– Напевно помилилися.
Я розвернувся і пішов повз щасливих батьків, які малювали на асфальті освідчення в коханні і запускали в небо повітряні кулі, повз ошатні машини і щасливих родичів біля них.
Я завжди мріяв про сина, спадкоємця, продовжувача роду. Поки Галка ходила вaгiтна, малював картини нашого майбутнього: ось ми з ним ганяємо м’яч у дворі, а ось ми на рибалці, ведемо чоловічі розмови і привозимо мамі багатий улов, а потім ввечері збираємося всі разом за столом розповідаємо, як минув день, і поруч він – мій син, моя гордість.
Галя довго не могла зaвaгiітніти, ми їздили на обстеження навіть до одного іменитого лікаря, можна сказати світила науки, і тільки через п’ять років, дружина повідомила мені радісну новину.
– Ромка, ти?! – почув я за спиною, обернувся – Пашка, мій інститутський приятель.
– Скільки років, скільки зим, Палич! Радий тебе бачити. Як ти?
– Ось, до матері приїхав, прихворіла трохи, догляд потрібен, вона у мене зовсім одна тут, батька років п’ять як немає вже. Сам як?
– З пoлoгoвого будинку йду, дружина наpoдила, дочка.
– Вітаю! А ти що не рад? – посміхнувся приятель.
– Так.
Він озирнувся і побачив кафе в парі кроків від нас запросив зайти, поговорити.
– Значить хлопця чекав? Всі ми чекаємо хлопчаків, спадкоємців, це нормально. Колись я так само як і ти, готувався стати батьком сина, а дружина наpoдила дочку.
– До речі як твої? З тобою приїхали?
Пашка опустив очі і замовк, а потім подивився на мене поглядом в якому немов застигла вся всесвітня туга і відчай.
– Я один, немає більше у мене сім’ї. Ром, не до місця розмова, у тебе радість.
– Так що трапилося?
– Аapія … не хочу згадувати. Я один вже рік, ось думаю до матері остаточно перебратися, роботу підшукаю, ремонт в квартирі зроблю.
Ми ще довго сиділи згадували студентські роки, спільних знайомих, ділилися планами на майбутнє. Я залишив телефон приятелеві і сказав, що він може дзвонити мені в будь-який час дня і ночі.
На наступний ранок з величезним букетом Галкиних улюблених півоній і зв’язкою повітряних куль поспішив до вікон пoлoгoвoго будинку.
– Галю! – вигукнув я, почувши улюблений голос в трубці – пробач мене! Я дуже радий нашій довгоочікуваній донечкі! На кого хоч схожа?
– На тебе, Ром, вилита ти!
– Правда? Я себе вчора вів як …
– Не треба, я все розумію, – перебила мене дружина – Ром, дівчинка у нас здоровенька, спокійна, їсть і спить, а уві сні посміхається. Нас скоро виписують, побачиш сам.
Читайте також: Він чекав красуню з якою рік листувався і ніколи не бачив. А на зустріч прийшла 40-річна, повна жінка. Але це був не останній сюрприз
Дітей у нас більше так і не вийшло, потім дружина мені розповіла, що пoлoги були важкими, і їх наслідки так позначилися на її здоров’ї.
Минуло двадцять років, Маришка у нас зросла розумницею і красунею, ми її дуже любимо і пишаємося нею. Пашка став нашій дочці хрещеним батьком, я до сих пір вдячний долі за ту нашу зустріч, і розмову, яка мені на багато відкрила очі, а в першу чергу навчила цінувати і любити всіх тих, хто зараз зі мною поруч.
