— Ти взагалі чула, що я тобі говорила? Я що говорила тобі зробити! – Настя йшла вулицею і слухала крики матері по телефону. Як завжди, одне і теж, безліч образливих слів на свою адресу чула від матері Настя кожного дня. У такі моменти дівчина відчувала себе нещасною. Навіщо жити з такими «відмінними» рисами. Щоб продовжувати слухати все це? Щоб усвідомити, що ти ніхто в цьому житті.
– Можливо, досить кричати вже! – не витримала Настя. На секунду запанувала тиша, потім мати почала кричати ще більше, ніж раніше.
– Як ти смієш зі мною так говорити?
– Все! Досить, я сьогодні ж збираю свої речі й переїжджаю. Будеш кричати на кота, – раптом посміхаючись видала Настя і скинула дзвінок.
Мені 22 роки і я все це терплю. Потрібно було вже давно це зробити. Тепер я розумію, чому мій батько тікав постійно до себе в село, втомився від такого стресу.
Настя підійшла до кіоску купила газету й сіла на лавку. Вона почала телефонувати людям, які здавали квартири. Нарешті, через пів години вона знайшла хороше місце і домовилася про зустріч з господинею. Через годину вона була на місці. Оглянувши квартиру, вона зрозуміла, що це те що потрібно.
– Так, мені вона подобається. І оплата більш менш. Я в’їжджаю сьогодні.
Дівчина відразу ж заплатила господині за місяць і поїхала додому за речами. На порозі її зустріла зла мати.
– Я щось не зрозуміла, як ти смієш зі мною так говорити? – відразу почала вона, але дівчина мовчки попрямувала до своєї кімнати й поспішно почала збирати речі.
— Куди ти йдеш? Хто тобі дозволив?
– Слухай, я переїжджаю. А ти живи як хочеш. Я стомилася. І запам’ятай в тебе немає більше доньки, тільки безвідповідальна і неблагородна істота.
Зібравши речі Настя відштовхувала матір і поспішала до виходу.
– Зупинись! Я сказала. – кричала в слід розлючена жінка.
– До побачення, мамо! – спокійно сказала Настя й пішла.
Мама довгий час дзвонила їй, але дівчина не відповідала. А згодом і взагалі змінила номер.
Після переїзду її життя змінилося. Вона зустріла хлопця. Знайшла гарну роботу. І тепер вона з болем згадує час, коли жила з матір’ю. Докори, тиск, розчарування в собі та в людях – все залишилося позаду. А попереду її чекає нове життя – те, що вона сама створить для себе!
