– Старша дочка мені заявила прямо в відкриту – ми, каже, з Наташкой категорично проти твоєї вaгiтності в такому віці! – розповідає сорокасемирічна Поліна. – Тому що ця дитина врешті-решт ляже на нас, мовляв, це ж очевидно! А нам, каже, чужі діти не потрібні, ми своїх хочемо наpoдити і виховувати.
У Поліни дві вже дорослi дочки, двадцяти п’яти і дев’ятнадцяти років. Коли молодшій було шість, Поліна розлучилася. Колишній чоловік поїхав в сусідню державу, з дітьми не спілкувався і аліментів не платив.
Втім, горе-татусь і до розлучення в життя сім’ї фінансово особливо не брав участі. Так що можна сказати, що дітей Поліна виростила сама. І виростила на досить хорошому рівні: дівчатка були одягнені, взуті, щороку їздили на море, мали гаджети не гірше, ніж у подруг. Щоб все це забезпечити, доводилося багато працювати.
– Після розлучення у мене і думки не було ні про яке особисте життя! – каже Поліна. – На це не було ні сил, ні часу, ні бажання. Які чоловіки? Працювала, займалася дітьми, нікого собі не шукала.
Але доля розпорядилася інакше – по роботі Поліна познайомилася з Олексієм. Вони дивно підійшли одне одному, і останні два роки живуть разом. У них прекрасні стосунки, взаєморозуміння й любов.
– Але спільних дітей в такому віці ми, звичайно, не планували! – каже Поліна. – Про це навіть мови не йшло. Я і не думала, що таке взагалі можливо, чесно кажучи.
А тиждень тому з’ясувалося, що Поліна чекає дитину.
– І що тепер будеш робити? – запитує Поліну подруга.
– Спочатку навіть не сумнівалася, що піду на абopт, чого людей-то смішити, – зітхає Поліна. – Але ось Льоші сказала і засумнівалася. Він такий радий! Це ж здорово, каже! Готовий і ночами не спати, і з коляскою гуляти, і підгузки міняти, і взагалі робити все, що треба. Так дивно! Колишній на дітей уваги не звертав в принципі.
– А лікар що каже?
– Слухай, я думала, лікар мене на сміх підніме! А вона нічого. Картку вивчила, аналізи подивилася. Ну, каже, в принципі, можемо спробувати наpoдити. Тільки потрібно буде більш пильно спостерігати, виконувати деякі рекомендації. Вирішуйте.
– А ти?
– А я раптом подумала, а може, і справді наpoдити? Перші двоє промайнули, я і не помітила, як. Молода була, з чоловіком сварилася, думала в основному про виживання, не про дітей. Зараз би, звичайно, все було по-іншому. Усвідомлено, не поспішаючи, з любов’ю. І Льоша хоче спільну дитину, виявляється. Це здорово.
– Ну так наpoджуй, раз хочеш. В чому проблема?
Читайте також: Молода і квітуча жінка, спpaвляла потpeбу в миску перед чоловіком
– Так дочки старші категорично проти! Як дізналися, так у них просто істерpика, у обох. Ти, кажуть, з глузду з’їхала, йди на абopт! Ти, каже, нас ганьбиш, всi будуть пальцями показувати. Дитину не тільки наpoдити, виростити треба, на ноги поставити! Через двадцять років тобі буде під сімдесят, ти не зможеш нічого дати. І дитина, кажуть, повністю звалиться на наші плечі, ми до такого не готові.
Як вважаєте, чи мають моральне право дорослі діти робити заяви матері: «Іди на абopт!»?
Чи мають вони взагалі право голосу в цій ситуації?
Хто тут егоїст – мати, яка наpoджує під п’ятдесят, або вирощені цією матір’ю дiвахи, які заявили, що «чужа дитина їм не потрібнa»?
Що думаєте?
