— У нас зараз не дуже з грошима, так, Васю? — запитала Анна свого чоловіка за вечерею.
— Тепер ми хоч закрили іпотеку, і немає більше жодних боргів! А так, так, з грошима в цьому місяці буде не дуже! Багато ж треба на все! А що таке? — відповів він дружині.
— Та я хотіла собі на зиму дещо придбати, а то вже третій раз несу взуття в ремонт… Це вже сором, мабуть! — сумно усміхнулася Аня. — І вигляд у черевиків уже не той! Точніше, там вже немає ніякого вигляду! Я ж їх купувала років за два до того, як мене до лікарні поклали, і от ще рік у них проходила… Отже, так! Їм три роки! І три рази вони були в ремонті! Який збіг… — коли хвилювалася, була в чомусь невпевнена, вона відразу починала багато говорити.
— Значить, треба буде купити, але тільки не в цьому місяці точно, Ань!
— А що там з орендою твоєї квартири? — раптом згадала вона. — Звідти ж гроші у тебе є?
— Так, але, Ань… Я ж тобі вже купу разів говорив, що ті гроші я ні на що витрачати не збираюся! Тож навіть не починай цю розмову! Добре? — одразу ж напружився Василь.
— Та я ж у тебе не на якусь непотрібну дрібничку прошу, це необхідність! Чохли на машину ж ти собі з них купував, ті шкіряні!
— То це я собі купував! Не плутай, будь ласка, одне з другим!
— Ось як? — Аня, не дуже, але була здивована від слів і жадібності чоловіка. — Гаразд…
У Ані з Василем подібна розмова йшла вже не вперше. І завжди… Завжди! Вася категорично відмовляв їй у допомозі, у покупці чогось життєво необхідного, як зараз — зимове взуття. Навіть, коли в Ані зламався телефон, чоловік їй не додав грошей навіть на найпростіший тимчасовий смартфон. Віддав їй звичайний кнопковий старий телефон, який працював лише з підключеним зарядним пристроєм. Хоч знав, що дружина зараз у пошуках роботи, їй потрібен і інтернет, і інші додатки. Але йому було все одно на це.
Коли Аня з Василем тільки познайомилися, у них у кожного було по своїй квартирі. Жили вони періодично то в одній, то в іншій. А після весілля Василь запропонував взяти одну спільну квартиру, а ці дві здавати, гроші від оренди вкладати в спільну іпотеку. Аня погодилася на це, практично не роздумуючи.
Не дивно, вона знала, що в неї ще є квартира, що в неї все добре. Та й рідко можна зустріти людину, яка практично так само забезпечена на майбутнє, як і ти сам. А от Ані вдалося це зробити.
Через рік після того, як було взято іпотеку на нову, спільну квартиру, Васі подзвонила сестра старша і попросила, щоб той пустив її сина, рік пожити у нього на вільній квартирі. Але у Василя там якраз тільки в’їхали нові мешканці, і він не хотів втрачати гроші, тому звернувся із проханням до дружини. Попросив її поселити свого племінника у її особисту квартиру. Також у нього знайшлося кілька доводів, чому поселити хлопця слід саме в Анину квартиру, а не в його…
По-перше, її квартира знаходиться практично навпроти навчального закладу, де вчиться Васін племінник. По-друге, Аніна квартира маленька, ну, а студенту-першокурснику, багато й не треба, навіщо йому велика двокімнатна квартира? По-третє, Аня з Васею втратять набагато більше грошей для іпотеки, якщо перестануть здавати його квартиру, а від Аніної дохід все одно не такий великий.
Ну і останнє, від чого, Вася думав, що це просто зірки зійшлися, що все так вдало збіглося: з Аніної квартири тільки-но виїхали постійні мешканці, які прожили там цілий рік.
Та хоч за квартиру спочатку повністю платила його мати, сестра Васі, і Ані не доводилося непокоїтися з цього приводу, коли вона дала свою «згоду» на рік проживання в її квартирі.
Вася просив Аню заселити його племінника всього на рік, точніше, на дев’ять-десять місяців навчання. Але потім усі почали навколо неї ходити і випрошувати, щоб вона знову пустила бідного студента в свою квартиру, просили і Васін племінник, і його сестра, і під кінець канікул, коли у тих двох нічого не вийшло, тут вже підключився і сам Василь. Він же не хотів, щоб увага його племінника і сестри переключилася на його квартиру, це буде вже не так прибутково.
Тому він швидко умовив свою дружину знову пустити туди пожити племінника.
Потім же, коли Васін племінник випустився, його було дуже і дуже важко випроводити з Аніної квартири. Хлопець звик до халяви, звик жити в чужому житлі за рахунок батьків, іноді за рахунок Ані, тому що в деякі місяці його мати не могла оплатити все, що треба було. У підсумку його довелося випроваджувати, разом з його друзями з Аніної квартири за допомогою наряду поліції.
На Аню за такий вчинок, що вона на бідного хлопця, практично на рідну кров, нацькувала наряд поліції, тоді накинулася вся рідня чоловіка. Та й сам Василь теж не радий був тому, що зробила його дружина. Хоч сам для того, щоб допомогти дружині вигнати нахабного халявщика з її квартири, тільки посміхався, кажучи, що він же ще дитина, повпирається і сам з’їде, коли жити ні на що стане.
Але пил після цього інциденту влягся як-не-як. Аню, правда, більше родичі чоловіка взагалі за людину не сприймали, але їй теж вони всі були абсолютно байдужі.
Минуло менше року після всієї цієї історії, і Аню скоротили на роботі. Вона одразу ж почала влаштовуватися в інші місця, але довго там не змогла втриматися, тому що захворіла сильно і її поклали до лікарні, де вона провела майже півроку. У підсумку Василеві довелося платити за іпотеку цей час самому, плюс ще й все інше, адже квартиру дружини він здати без довіреності не міг, Аня не могла з ним з’їздити, щоб зробити довіреність. Ось і вийшло так.
У підсумку, коли Анну виписали з лікарні, на ній висіла ціла купа боргів: за іпотеку, чоловік адже все підраховував і не збирався втрачати свою вигоду; за її маленьку квартирку, яка простояла весь цей час, але збирала на собі борги; та й брати в борг їй доводилося пару раз невеликі суми.
Вася їй запропонував, щоб разом покінчити з цими всіма заборгованостями, краще б їй продати свою квартиру. Таким чином вона не тільки борги всі свої погасить, вона ще й зможе нормально стати на ноги, будуть гроші на перший час, щоб знайти хорошу роботу, а ще вона зможе погасити всю решту іпотеки, щоб вже перестати щось платити. Тим більше тут залишилося не так багато.
Анін чоловік так добре завжди і всіх у всьому переконував, він був начебто гіпнотизер, ніби вводив у транс до того, як людина не погодиться на його умови. Ось і з Анею йому вдалося таке провернути, хоч вона й так уже знала про «таланти» свого чоловіка, просто вона була у відчаї і не знала, що робити, от він і скористався слабкістю дружини.
Продала квартиру вона дуже і дуже швидко, у Васі вже були готові покупці на неї. Аня спочатку зраділа, що все так швидко відбувається. Але вже після того, як продала своє житло, погасила всі борги, її почали відвідувати дивні думки, начебто вона тільки-но вийшла зі свого трансу. Думки були про те, що вона поспішила, що все це обман, що її чоловік, людина, за яку вона вийшла заміж, її просто використовує. Але вона почала заглушувати ці думки, виганяти їх зі своєї голови.
У підсумку Аня залишилася тільки з половинною часткою в квартирі чоловіка, без грошей, без роботи, але зате без жодного боргу, який би висів на ній.
У неї залишилися трохи грошенят на дрібні витрати, і поки вони не закінчилися, Аня почала шукати собі роботу. Знайти вона її знайшла, тільки от вже настала зима, а в неї не було взуття, щоб ходити на роботу. Половину минулої зими вона ж пролежала в лікарні. А першу зарплату вона зможе отримати тільки в кінці цього місяця…
Тому вона не придумала нічого кращого, як звернутися по допомогу до чоловіка. У нього ж і робота, і гроші з оренди його квартири маються. Але він за кілька років сімейного життя чомусь став дуже жадібною людиною. Він став записувати все, будь-яку копійку, яку комусь коли-небудь дав, щоб потім стягнути цей борг з людини.
Навіть своїм батькам він не просто допомагав, коли їм це треба було, а саме що давав грошей, щоб вони потім, мати — з пенсії, батько — із зарплати, віддали. Якщо не вони, то його сестра, син якої жив у Аніній квартирі, адже вона жила у батьків.
Загалом, він дуже і дуже змінився. Аня це розуміла і бачила, але чомусь все одно любила Васю. Були, звісно, моменти, коли їй приходили в голову думки про розлучення, але як же вона піде в невідомість тепер?
Через цей страх вона вирішила ще раз обговорити з чоловіком, щоб він їй допоміг…
— Васю… — покликала його дружина перед тим, як вставати і починати збиратися на роботу.
— Що? — сонно і невдоволено запитав її Василь.
— У тебе ж є гроші, дай мені, будь ласка, на взуття! — награно-жалібно попросила його дружина.
— Ань! Годі жебракувати! Ось як заробиш, і купиш одразу! Я свої навіть знімати не буду, щоб тобі…
— Тобто тобі настільки на мене наплювати? Так?
— У якому це сенсі? — не зрозумів він.
— Та в самому прямому! — то сумно, то злобно відповіла Анна. — Просто за весь час нашого шлюбу, Васю, ти жодного разу… Жодного разу! Нічогісінько мені не купив, не подарував, ні на свята, ні просто! Навіть крихітної шоколадки просто для прояву уваги якоїсь!
— Що? Я купував тобі квіти! Дарував тобі…
— Що? Той один кактус у перший рік після нашого весілля? І все?
— Ой, слухай! Не треба брати приклад з цих халявщиць, Ань! Ти ж доросла самодостатня жінка, то з якого переляку я взагалі тобі буду щось купувати?
— Слухай, а ти мене хоч любив коли-небудь? — запитала вона чоловіка.
— Які дурниці сьогодні від тебе летять? Звичайно, любив, і люблю! Ти ж моя дружина! Я ж чомусь на тобі одружився! — усміхнувся він, заглядаючи під ліжко в пошуках своєї футболки, бо він завжди перед сном розкидав по кімнаті свої речі, де зняв, там і кинув.
— Та от я й думаю: чому? Ти ж добре до мене ставився тільки до весілля і потім у перші кілька місяців! То навіщо я взагалі з тобою продовжую жити? — більше у себе самої запитала Анна.
— Ну якщо ти так почала міркувати, то, так! Іди і живи з тим, хто до тебе буде краще ставитися, ніж я! Ти ж у нас така недолюблена, недооцінена!
Аня схопила з тумбочки чоловіка ключі від його особистої квартири, сказавши при цьому:
— У тебе ж там зараз ніхто не живе? Так? — і, не дочекавшись відповіді, продовжила. — Значить, я поки там поживу! Не можу я з тобою більше знаходитися в одній квартирі! Не можу!
— Так! Ключі на місце повернула! Швидко!!! — одразу ж огризнувся Василь на дружину.
— Я буквально на дня на два, просто, щоб…
— Я сказав: ПОВЕРНИ НА МІСЦЕ!!! — закричав він ще голосніше і вирвав ключі з рук Анни.
Тільки після цього Вася став виглядати і почувати себе спокійніше.
— Мою квартиру, значить, можна було продавати, пускати туди твоїх родичів пожити, а твоя тепер недоторканна, так?!
— Це тільки твої проблеми! В моїй квартирі ти жити не будеш й близько не підійдеш! Є ця, живи тут! І перестань постійно намагатися з мене щось видоїти! Зрозуміла? Ти завжди знала, який я! Я нічого тобі не купував і не збираюся! Якщо в тебе комплекси недолюбленості якісь, то це тільки твої проблеми! Все! — завершив він свою тираду.
— Ось навіть як?..
— Так! Ось так! І взагалі, якщо тобі щось не подобається — просто подавай на розлучення і годі мені нерви мотати, Ань! Набридли ці всі твої «хочу»!
— Та я тільки раз у тебе щось попросила! Тільки раз за весь час! Раз всього!!! Чоботи, нещасне взуття, тому що я тільки відлежала в лікарні і не хочу перемерзнути і потрапити знову туди!!! Розумієш? А ти…
— Ні! Ти ще й телефон у мене випрошувала, як малолітки, які на красиву іграшку продадуться!
— Ось якою ти мене бачиш, Васю? — уточнила Аня.
— Прямо зараз? Так! Саме такою! — із злорадною посмішкою відповів він дружині.
Аня не могла більше слухати його. Навіть просто не хотіла чути голос свого чоловіка, вона трохи оглянулася навколо і схопила глечик з водою, який стояв на її тумбочці, одразу ж зарядила ним у чоловіка.
Вася встиг увернутися від глечика, що летів у його бік, і тут же, схопивши зі своєї тумбочки телефон, ключі від машини, двох квартир і картки, вибіг у коридор.
Того ж дня він подав на розлучення, щоб більше не жити з цією істеричкою. А Аня подала на поділ майна, тому що розлучення розлученням, а там її половина квартири і гроші, вкладені з тієї своєї маленької квартири. Хоч вона і «розвішувала» вуха, слухаючи красиві промови чоловіка, які її умовили продати ту квартиру і погасити іпотеку, але це не означає, що вона не зафіксувала цього.
Аня домоглася того, щоб їй дісталося більше половини квартири. Половина — просто за те, що вони були одружені з Васею, і на додачу за витрачені нею гроші з її дошлюбного майна, яке не підлягає поділу. Таким чином, Ані треба було виплатити чоловікові чверть вартості квартири, у підсумку. Цим вона і почала поступово займатися, але головне, що квартира залишилася їй, а Вася поїхав назад на ту тимчасову квартирку, де йому саме місце.
