Зустрілася я сьогодні в ресторані з другом дитинства, сто років небачились. А тут такий сюрприз.
Я, чесно, думала, що таке буває тільки в кіно. Я кажу: «Дорога Наталя, ми з Толею знайомі сто років і спілкуємося зовсім не так, як ви собі напрідумалі».
Толя мудро встає, бере свою даму серця під лікоть, вибачається і виводить її на вулицю на розмову. Повертається через 7 хвилин як ні в чому не бувало. Переводимо ситуацію в жарт і далі продовжуємо нашу розмову.
Для мене дуже важливо, щоб стосунки будувалися на довірі: або довіряєш, або нарізно. Якщо ти довіряєш, а людина постійно твою довіру підриває, це привід перестати таку людину балувати своєю увагою і витрачати на нього свій час.
Це яке ж пекло жити весь час у підозрах, відстежувати, перевіряти, чи ось так заявлятися і влаштовувати розборки, коли емоції зовсім перекривають мозок. Чи були у вас такі кіношні ситуації?
Фото ілюстративне