Жила в одному селі невелика сім’я. Мама, тато і двоє синів. Зовнішністю сини були дуже схожі; красиві і сильні, але ось характерами відрізнялися.
Старший був ледачим і весь час злим, незадоволеним, а меншенький – працьовитий, добрий і щирий.
Одного разу як зазвичай, молодший син прокинувшись о п’ятій ранку, поїхав орати на поле разом з батьком.
Ледар тим часом наївся різних булочок і пішов в сад. Там він приліг під грушею, з’їв десь 10 грушок, а потім заснув.
Мати залишилася вдома і прибирала. Потім задумалася, чого б це смачненького на обід зварити своїм чоловікам.
Вирішила приготувати український борщ. Вирізала на городі велику красиву капустину, викопала кілька буряків, нарвала кропу, петрушки.
Потім почистила все і поставила варити. Заправила борщ жирною сметаною із зеленню.
До борщу встигла напекти свіжого хліба. Запашний аромат розійшовся по всьому будинку.
Сіла вона за стіл, розлила по чотирьох тарілках запашний борщик і стала чекати свого чоловіка і синів.
Першим прийшов ледачий син, але він чекав інших, тому що знав, що мама не дозволяє їсти, поки не всі за столом. Менше, ніж через півгодини повернулися втомлені чоловіки з роботи.
Гарненько вмилися, подала жінка їм рушники, переодягнулися і сіли за стіл. Сів і ледачий.
Почали стукати ложками і прицмокувати.
– Який же ви смачний борщ зварили, мамо! – дякує працьовитий син.
– Мені ще добавки! – просить чоловік.
А ледачий син з’їв три неповних ложки і скривився, як середа на п’ятницю:
– Несмачний борщ у тебе, мамо. Зовсім несмачний.
На що мати без образи йому відповіла:
– Поїдеш, сину, завтра в поле і буде тобі тоді і борщ смачним, і хліб ароматним.
