Я закохалась в Богдана коли мені було 14 років.
Найкращий друг мого брата ніколи не звертав на мене уваги, він завжди казав, що я мала.
Через два роки я продовжувала його кохати.
В мене з’явився план, як завоювати симпатію Богдана.
Красиві наряди, макіяжі – це все додавало мені віку.
Йому на той час вже було 20. Я почала проводити в компанії брата багато часу.
Нарешті Богдан придивився до мене, запросив погуляти, я з радістю прийняла запрошення.
Ми все більше спілкувались, а з часом почали зустрічатися.
Віддуття було, ніби на 7 небі від щастя. В мене з ним все було вперше, і дорослі стосунки теж.
Було видно, як він любив мене, я теж. Ми залишились в нього, він повільно накривав мене.
Муршки по-тілу ставали все частіше. Ніч пройшла чудово.
Тепер я стала жінкою, і байдуже хто що скаже. Ми стали повноцінною парою, наші стосунки тривали пів року.
Посеред уроку в мене в голові запаморочилося, всі побачили що щось не так.
Але це продовжувалась і через тиждень. Подружка порадила зробити тест, щоб точно переконатися.
Дві чітких смужки з’явились одразу. Я сиділа і не розуміла що робити.
Я подзвонила до Богдана. Через годину він сидів біля мого дому з тестом в руці, такий самий розгублений.
Я надіялась, що він візьме відповідальність за свій вчинок, але на жаль цього не зробив. Просто пішов.
Мама з татом дізналися того ж вечора, їм було мене шкода, я бачила як вони стали сумні.
Тато сказав, що якщо ми залишимо дитину, то більше моєї ноги на цьому порозі не буде, бо такої доньки йому не треба.
Мама тільки хитала головою. Дитина ще не появилась на світ, а її вже покинули найрідніші люди.
Автор: Настя.
