Хочу розповісти вам історію як мій двоюрідний брат Тарас познайомився з своєю дружиною Яною. Одного дня йому зателефонував незнайомий номер. Дівчина сказала що вона по оголошенню, брат дуже здивувався адже ніякого оголошення він не давав. А дівчина продовжувала дальше говорити, розповідати про себе, її голос заворожив Тараса.
І навіть той факт, що вона від нього була старша на 7 років. Зустрівши зі своїми друзями він розповів їм цікаву історію про знайомство.
І вони на диво не здивувалися, а тільки спитала його, як йому дівчина, чи сподобалися? Тільки через деякий час, вони призналися що це вони його зареєстрували на сайті і вказали номер його телефону.
Тарас домовився зустрітися з Яною. Зустріч пройшла чудово, вони довго розмовляли. Яна як виявилося, вже мала сина та доньку, а куди дівся чоловік вона звісно не сказала.
А Тарас і не став допитуватись, щоб не дай Бог не образити дівчину. На роботі де працював Тарас стала помічати, що він весь час кудись зникав, а коли повертався, то усмішка не сходила з його обличчя.
Мати Тараса, моя тітка дізналася про те з ким зустрічається її син, звісно була категорично проти. Вона так розхвилювалася, що занедужала, тим більше що Тарас зібрав речі та пішов геть з дому.А через деякий час жінки не стало. Коли минуло 40 днів, як матері не стало то Тарас вже завів розмову про одруження, але Яна чомусь не хотіла та говорила до нього:
“А що ти мене без штампу в паспорті вже більше не будеш любити?”
Виявилося, що Яна ще з колишнім своїм не розлучилася, втрачати спадщину, майно, яке вони нажили. Так ішли роки, Тарас звісно як нормальний чоловік старався забезпечував сім’ю.
Почав крутитися на двох роботах з друзями спілкувався все рідше. Вони його зустріли через шість років у місті то не впізнали з молодого хлопця він став наче сорокарічним чоловіком: недоглянутим. Вони намагалися з ним поговорити, щоб він їм розповів про своє життя те що його турбує, якось розвеселити. Та Тарас відмовлявся про що небудь розповідати їм, а говорив, що йому вже пора, бо дома діти його чекають.
А друзі сказали: “А як же дружина, вона не побуде з дітьми?”. До цієї фрази Тараса наче прорвало, він різко взяв чарку та сказав: “Нема у них ніякої мами. Яна ще років як п’ять поїхала в Італію, дітей залишилось зі мною. Добре, що хоч бабуся моя трішки допомагає мені”.
Друзі спитали чи Яна хоч гроші висилає.
Тарас відповів що одразу відсилала, але вже декілька місяців від неї ні духу ні слуху, а люди поговорюють що вона там в Італії дитину має від якогось сеньйора.
Друзі дуже дивувалися йому і казали, навіщо йому потрібно це все і виховувати чужих дітей. Та Тарас казав що не може покинути їх, вони його татом і просять щоб він їх не покинув, як мати. Через деякий час Яна все-таки приїхала. Про свою дитину вона нічого не розповідала. Спали вони в різних кімнатах як чужі, зранку вона заварила каву і покликала Тараса на розмову.
Вона йому розповіла, що їй не так добре там у чужій країні як він собі думає, вона не може дітей поки забрати. Цю розмову підслухали донька та син.
Вони вибігли в кухню підбігли до Тараса, обняли його міцно та промовили: “Тату не проси її, хай вона їде. І без неї проживемо, і подарунків її нам не треба, тільки щоб ти з нами був”.
Через три дні Яна знову полетіла до Італії. Там на неї чекав її сеньйор та немовля і звісно що, то подароване ним кафе.
А Тарас разом з донькою і сином дальше продовжували своє життя.
Чи нормальна така ситуація, як ви вважаєте?
Автор: Нінель
