Данило відвіз свою дівчину і повернувся додому. Повечерявши, він увімкнув свій телефон, який він виключив коли був разом з дівчиною.
Там було багато пропущених дзвінків. Серед них був номер матері, він одразу їй і зателефонував.
Спитався як здоров’я батьків, та пообіцяв що на наступні вихідні приїде. Мати йому пригадала, що той говорив, що в нього є дівчина, тож попросила його, щоб він взяв з собою.
Поговоривши з мамою Кирило добряче запанікував. Він подумав: “Навіщо він матері проговорився за дівчину, кого їм тепер привести? Ілону, вона батькам одразу не сподобається, та й сама дівчина буде не в захваті від сільського рандеву”.
Так і не придумавши Данило пішов спати. Зранку він вирішив, все ж подзвонити Ілоні та спробувати її вмовити поїхати з ним в село до батьків.
Однак те, що дівчина скаже йому, він не очікував, щоб більше їй не дзвонив, бо виходить заміж, цього Данило аж ніяк не очікував. Зазвичай він ішов від дівчат, а тут кинули його.
Він почав знову думати та згадувати всіх своїх дівчат, щоб когось вибрати для поїздки до батьків. І тут він почув сигналізацію від своєї машини.
Спустившись вниз, біля машини стояв кремезний чоловік. Данило підійшов до нього, і як виявилось це і був наречений його уже колишньої дівчини Ілони.
Він прийшов до Данила, щоб попередити його таким чином щоб він не турбував більше Ілони. Між чоловіками сталася суперечка, і Данило опинився лежачим на тротуарі.
Раптом над ним схилилася якась невисока дівчина та спиталася чи з ним все гаразд. Це була дівчина з сусіднього під’їзду, Вони часто бачились, вона завжди з Данилом віталася, проте він на неї не звертав особливої уваги.
Антоніна, як виявилось мала медичну освіту, тому взявши аптечку в машині, допомогла йому. Данило подякував їй, та вирішив запросити дівчину на каву з сніданком.
Антоніна, яка була вдягнена у протерті джинси та футболку, сказала що вона піде переодягнеться, щоб Данило почекав її.
Через півгодини вона вийшла у красивій сукні. Данило був вражений, побачивши дівчину у такому вигляді.
Після кафе вони вирушили додому розійшлися біля її під’їзду. Тиждень промайнув непомітно, а на вихідні, він ж пообіцяв приїхати з дівчиною до батьків.
І тут він згадав про Антоніну, дві години чекав поки дівчина вийде із сусіднього будинку, бо не знав в якій квартирі вона мешкала. Як тільки побачив то одразу підійшов і одразу й запропонував їй поїхати з ним.
Антоніна навіть і не допитувалася, одразу погодилась, адже їй хлопець подобався. Приїхавши до батьків, Антоніна не очікувала такого теплого прийому, та й сам Данило теж.
Батькам дуже сподобалася дівчина, вони навіть здивувалися, та одразу сказали, що їх синові дуже пощастило.
Вони посиділи за столом, батько з Данилом пішли поратись на вулиці, Антоніна залишилась з мамою прибирати зі столу та готувати вечерю.
Коли вже надворі було темно, то дівчина сказала, що їй пора додому і щоб її Данило відвіз. Проте мати хлопця казала, що вона може переночувала в них.
Подзвонила сама з телефону дівчини до матері Антоніни та все їй пояснила. Жінки між собою поладнали, вони ще проговорили майже цілу годину.
І обоє були не проти, щоб їхні діти побралися. Тільки Наступного дня надвечір Данило та Антоніна сіли в машину та верталися до міста.
Данило їхав та загадково посміхався. Антоніна це бачила, не витримала та спитала, чому він посміхається.
Той відповів: ” Просто ти сподобалась моїм батькам” і ще додав: “Вони мені сказали, щоб я не дай Бог не втратив, таку гарну дівчину”
І на це Антоніна, боячись почути відповідь, все ж його спитала: ” А що ти?” Данило подивився ніжно на дівчину, зробив паузу та промовив: ” Ну звісно ж не втрачу!”
Автор: Нінель
