Юстина Петрівна ще з самого удосвіта встала та спішилася все підготувати. Готувалася до зустрічі сина з невісткою, як до весілля. Адже вони вже цілих шість років не приїжджали. Як подався на роботу у далекі краї так жодного разу не приїжджав. А вже і дітей мають. А тут їдуть одразу всі та на ціле літо. Заодно ще й дітей похрестити, адже там де працював Андрій церкви не було.
Юстина Петрівна з чоловіком була безмежно рада побачити внуків. А наступного ранку Андрій з батьком пішли на рибалку.
Та не пройшло і двох годин, як прибіг сусід та повідомив, що стався нещасний випадок і Андрія з батьком вода забрала.
Все що відбувалось і далі Тетяна і не дуже пам’ятає. Пам’ятає тільки, як Юстині Петрівні капала заспокійливі. Розуміння прийшло до жінки аж майже через місяць. Тетяна вирішила більше не залишатися, адже не могла більше дивитися, як плаче Юстина Петрівна, та й дітям то до нічого.
Вертатися туди, де вони жили з Андрієм не було сенсу, адже то не було їхнє житло. Не хотіла Тетяни проситися до своєї матері з двома дітьми.
Адже мати ще жила у двокімнатній квартирі разом з братом і його сім’єю. Та все вирішилося само собою, на вихідні приїхав рідний брат Андрія Василь, який жив у місті та приїхати в село подивитися як мати почувається. Почувши про проблему Тетяни він запропонував їй пожити в нього поки та не оговтається. За три роки старший син пішов у перший клас.
Василь вдома було рідко бо працював на декількох роботах щоб допомагати дітьми. За той період поки жінка з дітьми жили в нього він сам не помітив як закохався в жінку та боявся їй признатися. Але коли він назбирав грошей, щоб купити більше помешкання то то все ж відважився, жінці у своїх почуттях та запропонував вийти заміж за нього.
Тетяна почувши це, образилася на Василя, та сказала як він міг таке їй запропонувати. А Василь їй відповів:
“Я ж нічого поганого тобі не сказав, в мене добрі наміри, та і як ти сама дальше думаєш жити, а хлопці підростають і їм потрібне чоловіче виховання. До того ж вони мені ж не чужі. А я і справді тебе кохаю”.
Через декілька місяців вони справді одружилися. Дядько Василь став для хлопців справжнім татом. Однак, Юстина Петрівна не рада була цьому. Вона сказала до Василя:
“Одна справа братовій жінці допомагати та дітям, а геть інша жити. Недобре ти чиниш сину”.
Через дев’ять місяців у хлопців появилася ще сестричка. Василь був на сьомому небі від щастя. Тетяна дуже старалася покохати Василя так як колись кохала його брата Андрія. Здавалося все найгірше в її житті вже залишилось в минулому. Діти підросли, та Василь на жаль подався до чарки. В такому стані він почав неправильно ставитися до Тетяни та до покійного Андрія.
Це і зробило свою справу після 10 років спільного життя вони розлучилися. Василь залишив Тетяні квартиру а сам пішов жити до старшої жінки, з якою разом полюбляли оковиту. Життя дальше текло по течії. Одного разу Тетяна їхала автобусом до сина в інше місто де він навчався. Там вона познайомилася з Богданом.
Жінці одразу здалося що він просто хоче до неї почіплятись. Однак, поговоривши Тетяна зрозуміла, що Богдан є нормальним чоловіком, хазяїном.
Він розповів їй, що розлучився з жінкою та приїхав жити в стареньку хату батьків в селі. Відремонтував її, привів порядок, от тільки господині в домі та жінки для життя не вистачає. Вони обмінялися номерами телефонів. Першим звісно подзвонив Богдан.
Через кілька місяців спілкування вони так звикли одне до другого, що чоловік запропонував їй стати господинею в його будинку та коханою дружиною.
Тепер точно Тетяна знає що і в 45 можна почати життя заново.
Автор: Нінелія
