— Терплю тебе з жалості. Все-таки нудна ти, жінко, Галю, — усміхнувся чоловік, поспішно орудуючи ножем та виделкою в тарілці зі шницелем. Він завжди повертався з роботи голодним. — З тобою й поговорити-то не про що. Лише й можеш, що теревеніти про свої пироги.
Галина, що сиділа за тим же столом, стиснула свої прибори в кулачках. Їй стало дуже образливо. Так, останнім часом вона дійно захопилася мистецтвом, так би мовити, випікання пирогів. Але Вадим уплітав їх за обидві щоки, нахвалював друзям, яка в нього вдома безкоштовна кухарка, і ресторан не потрібен, а тепер дорікав цим.
— Ось в Іллі дружина просто диво, — продовжив тим часом чоловік, судячи з усього, начисто ігноруючи очевидні зміни, що свідчили про те, що його половинка ой як сердиться й ображається. — Ілля каже, на танець живота записалася. Вчиться. Спортивна вся, справжня бізнес-леді.
— Взагалі-то, вона просто дома не стала сидіти після весілля, — нарешті висловилася Галина. Відклала прибори. Апетит пропав начисто. — А фірма, в якій вона працює, її татові належить. І знаєш, а я теж хотіла записатися, тільки не на танці, а на фітнес. Але ти сказав, що я даремно гроші тільки витрачу.
— Ну от, — нахмурився Вадим. — Ну не можеш не бурчати. Ось обов’язково людині настрій зіпсувати. Але якщо вже на те пішло, так, я вважаю, що весь цей твій фітнес — дурниця. Це, знаєш, як спів — не кожному дано. А щодо роботи… — він звів брови ще сильніше, від чого погляд здавався тепер злим. — Ще б подякувала. Сидиш удома цілими днями, нічого не робиш. Думаєш, я повірю, що ти тут утомлюєшся? А пічка на що? А всі ці міксери, пароварки? Ні, Галю, я так вважаю, ти з жиру бісишся, як то кажуть. А я… ну, терплю тебе. — пожав він плечима.
— Тому що любиш?
Це питання зірвалося з її губ якось саме собою. Вона навіть не замислювалася над ним.
— Мабуть, — задумливо відповів чоловік.
І тут же тепла іскорка, що запалила її серце, коли вона задавала питання, згасла. Бо «мабуть» зовсім не було схоже на ту відповідь, яку вона очікувала почути, яка б ніби пом’якшила все те образливе, що він встиг їй наговорити.
— Зрештою, — закінчив Вадим, причмокуючи чай. — Кому ти ще така знадобишся?
А якби цю розмову між подружжям почула мама Галини, то вона б доньку посварила за те, що ображається, бо мама виховувала Галю так: чоловік може говорити все, що завгодно, але судити його треба за вчинками. А Вадим на смак тещі був просто бездоганним зятем. Посадив Галю в своїй квартирі в якості домогосподарки, і вже шостий рік це тривало. Ще й треба, як то кажуть, для щастя? Ось тільки сама Галина, яка вже тиждень почувала себе дивно, її гризли всякі думки. Їй здавалося, що в житті відбувається щось не те. Але що саме, вона не могла зрозуміти, бо начебто все було те саме, що й рік тому, і два, і три.
— Просто ваші стосунки себе віджили, — дала їй підказку найкраща подруга Оля, з якою вони побачилися через кілька днів після розмови з чоловіком за вечерею зі шницелем.
— Неправда! — скрикнула Галя з щирим обуренням, ніби в неї загрожували відібрати найдорожче в житті. — Просто мені треба змінитися, стати такою, щоб Вадим зрозумів, є за що мене цінувати й любити.
— А знаєш що, за статистикою, — наставила на неї палець Оля, — мільйони жінок пробували це робити, і нікому з них не допомогло. Ніхто від цього краще жити з чоловіком не почав.
— А мені обов’язково допоможе, ось побачиш, — ледь не плачучи, вперто сказала Галина.
— Дурна, — зі співчуттям зітхнула Оля. — Ну добре, поговоримо через пару місяців, коли будуть видимі наочні результати.
Галя вирішила діяти негайно. І для початку, відкривши одну розумну, як їй здалося, статтю з саморозвитку, стала виписувати з неї підходящі для себе поради, кусаючи ручку, бурмотіла під ніс і складала список.
— І як я сама-то про це не здогадувалася? — здивовано видихнула вона.
А справа була в тому, що для початку Галя вирішила серйозно передивитися домашній побут, бо їй дуже потрібно було викроїти вільний час. І вона вирішила, що не обов’язково завжди готувати тільки з найсвіжішого. Хоча Вадим, до речі, був шанувальником саме такої кухні. І на практиці незабаром переконалася: чоловік не розрізняє смаку котлет, зліплених щойно, і тих, які вона вправно сховала в морозилку про запас.
Наробивши всяких напівфабрикатів, а ще почавши прослаювати домашні пиріжки(їх Вадим звик їсти мінімум тричі на тиждень) магазинним кремом із пакетика швидкого приготування, Галя звільнила ще трохи часу. Потім вона купила пару додаткових сковорідок і каструль, щоб не було потреби перемивати посуд у разі потреби протягом дня. А готуючи щось нове, можна було просто брати чисте. Великим миттям займатися вже ввечері. Знайшла Галя й у чому ще спростити побут. А потім приступила до головного.
Наступним кроком стало те, що Галя записалася на курси іноземної мови і почала бігати вранці. Було в цьому щось фантастичне: залишатися наодинці зі своїми думками й летіти вперед по сонному ще о шостій ранку мікрорайону. Це заряджало енергією.
— Ну треба ж, — сказала Оля, коли подруги знову зустрілися. — Тебе просто не пізнати. Така стала.
— Так, я сама в шоці, — розсміялася Галя. — Почуваю себе просто іншою людиною.
— А що, чоловік оцінив? — з цікавістю звела брови Оля.
— Взагалі-то не дуже, — похилила голову Галя. — Таке відчуття, що я що завгодно можу робити, а для нього це як належне.
— Гаразд, твій чоловік — це взагалі десята турбота, — махнула рукою Оля. — Ти краще скажи, коли знову працювати почнеш.
— Та я б хотіла, — зітхнула Галя. — Тільки якось незручно відразу в офіс виходити. Вадим не схвалить. І потім кому я потрібна? Така велика перерва в професії — це серйозно.
— Слухай, а я ж можу тут допомогти, — задумливо постукуючи нігтями по столу, сказала Оля. — Як щодо півставки для початку й дистанційної роботи? Начальниця — сестра моєї свекрухи. Розумна й добра жінка. Гадаю, можна на неї розраховувати.
Галя не вірилася, що все це відбувається з нею. Повернення до роботи стало справжнім ковтком свіжого повітря. Однак вона не поспішала ділитися цим з Вадимом, бо, взагалі, останнім часом стосунки між подружжям погіршилися. Не так, щоб перетворилися на кошмар, але просто Галя раптом зрозуміла, що дрібниці, на які раніше не звертала уваги, — все це недобре. Дуже погано. Як у дірці Вадима його звичка контролювати її витрати. Так, він давав гроші, але хіба міг диктувати, йогурт з яким смаком їй їсти? Тепер Галя так більше не вважала. І те, як захоплювався іншими жінками, тими, хто досяг чогось у житті, їй здавалося несправедливим на тлі того, що він уперто відмовляв їй у цьому ж протягом цих років.
А потім усе остаточно змінилося.
Якось ввечері, прийшовши додому, Вадим не застав накритого до вечері столу, а дружину — за тим, що вона збирала конструктор для дорослих, мініатюрну копію ательє.
— Вибач, захопилася, не встигла розігріти, — сказала вона.
— В сенсі розігріти?
— Ну, гарнір із учора ще залишився, — відповіла Галя, підводячись з-за столу. — А котлети за п’ять хвилин будуть, тільки підсмажити ж.
— Не зрозумів, — похмуро звів брови Вадим. — Ти що, напівфабрикатами мене годуєш?
— А що таке?
Вона зрозуміла, що видала себе, але думала, що він зрозуміє. Домашнє ж.
— Знаєш, Вадиме, давно хотіла про це поговорити. Так, мені важко щодня все з нуля готувати, і я оптимізувала наш побут. Але тобі ж смачно.
— Важко, значить, — скривив губи чоловік. — А чим це таким ти цілими днями займаєшся, що в тебе нема часу господарство вести? Ось цим, чи що?
Галя встигла ахнути. Рука чоловіка змахнула на підлогу її конструктор, а потім його нога опустилася вниз, ще й ще, кришачи мініатюрні деталі, ламаючи.
— Я для чого на тобі одружився? Щоб нормально жити! — кричав він, бризкаючи слиною. — Говорила мені мама, що ти невдячна, безсовісна. Так ні ж. Я думав, перевчу, щоб нормальною стала.
— Перевчиш?
Минуле несподівано постало перед Галиною знову в світлі цих слів.
— Постривай-но. Тобто ти на мені одружився, щоб собі прислугу завести? Так от як ти до мене ставишся? Виходить, я для тебе не особистість, з якою можна сім’ю побудувати, а набір функцій, додаток до пральної машинки й кухонної плити.
І взагалі-то Галі й раніше траплялося сваритися з чоловіком, але ніколи вони ще не дійшли до такого масштабу. Було висловлено все. Вадим зізнався: так, йому подобалося, якою Галя була ще зовсім недавно, і особисто він би нічого не хотів змінювати.
— Ну а мене це не влаштовує, — відповіла вона, попутно вже збираючи речі. — І, до речі… — вона вперла в нього вимогливий погляд. — Якщо все було добре, то чому ти мене постійно з іншими порівнюєш?
— Та що ти до слів вічно чіпляєшся? — міряв нервовими кроками кімнату Вадим. — Я що, про тебе не піклуюся? Утримую тебе.
— А мені не треба, щоб мене утримували, — крізь сльози відповіла Галя. — Я сама можу себе забезпечувати. І знаєш що? Я тобі ще скажу. Ми розлучаємося.
— Ну, звичайно.
Вадим зупинився, склав руки на грудях.
— Смішно, — надув губи, ніби капризна дитина. — Та кому ти потрібна? Кому ти така-то знадобишся?
— Знаєш, я вже просто втомилася з тобою розмовляти, — вона застебнула блискавку на сумці. — Але ось ще що. Мені тебе дуже шкода, Вадиме, бо з таким ставленням до життя, боюся, ти в результаті залишишся один.
І взагалі-то спочатку Галя збиралася поїхати до мами, але потім уявила, як та, хай із найкращих спонукань, стане умовляти її помиритися з Вадимом, піти на компроміс, і без попередження поїхала до найкращої подруги. Оля, природно, все зрозуміла без слів і, одразу забравши сумку, повела Галю на кухню, відпоювати чаєм з так вчасно спеченими пиріжками.
— Отже, які підсумки? — запитала вона, коли подруга зігрілася (за вікном ляскав дощ) й трохи прийшла до тями.
— Розлучення, — відповіла Галя.
— Значить, я виявилася права, — усміхнулася Оля. — Не допомогло?
— Чому ж не допомогло? — сказала Галя.
— Цікаво, — округлила очі Оля. — І як же?
Галя зітхнула, відставила чай і заговорила. І розповіла про те, що спроби догодити чоловікові, заслужити його любов привели до того, що вона раптом зовсім по-іншому поглянула не тільки на їхній шлюб, а й на саму себе. Побачила, як збоку, і зрозуміла: останні роки вона жила так, як хотіли інші люди, але не вона сама.
— Знаєш, а я ж навіть, виходить, повинна бути йому вдячна, — сказала Галя. — Якби не ці його останні сцени, я б могла ще кілька років прожити, як уві сні.
— Тоді це варто відсвяткувати, — сказала Оля, дістаючи сховану на особливу нагоду коробку цукерок.
А потім Галина пожила в Олі ще три місяці, поки виходила на роботу на повну ставку і трохи збирала гроші на оренду квартири. Вона розлучилася з Вадимом. І хоч багато хто говорив, що незрозуміло, від чого пішла, адже такий чоловік був, Галя почувала себе по-справжньому оновленою й, нарешті, вільною. Що ж до Вадима, то в нього, як передавали іноді Галі знайомі, більше ні з ким не виходило побудувати стосунки.
