Тетяна народила свою Ніку невідомо від кого. Як то кажуть, «послизнулася» до шлюбу. Так, за Танею активно доглядав один молодий чоловік. Заміж, правда, не кликав. Зате був сліпучо гарний і ввічливий.
Таня брала залицяльника під руку й з гордо піднятою головою вела його повз бабусь-«соняшників», що сиділи біля під’їзду. Ці пенсіонерки завжди (наче соняшники за сонцем) повертали голови вслід усім, хто проходив.
Молодий чоловік ніде не працював. Волів порхати життям, як метелик. Таня його годувала-поїла, спати поруч укладала. Готова була стелитися кольоровим килимком на його шляху. Але одного прекрасного дня залицяльник заявив, що йому неймовірно нудно з Танею, що вона недостатньо цінує його, як жінка. І взагалі, Таня могла б його й на море разок свозити, якщо любить…
Таня проплакала тиждень. Потім порвала фото «недолюбленого» й спалила. Цілий місяць дівчина страждала на самоті. Потім вона познайомилася з Віктором.
…Якось вранці Таня запізнювалася на роботу. Вона стояла й нервувала на автобусній зупинці. І тут біля Тані зупинилося таксі. Водій розчинив дверцята й запропонував підвезти дівчину. Таня, не роздумуючи, стрибнула в машину.
Дорогою водій заговорив. Таня одразу дала оцінку чоловікові. Він був середніх літ, доглянутий, поголений, підстрижений, випрасуваний. А ще Таню підкупила галантність водія таксі. Весь його вигляд «видавав» турботливу жіночу руку. Таня вирішила для себе, що це рука мами.
Віктор (так представився новий знайомий) був повною протилежністю першого варіанту. Таня, не замислюючись, залишила свій номер телефону Вікторові. Їй хотілося продовжити знайомство. Це був єдиний раз, коли дівчина безкоштовно проїхалася в таксі.
…Молоді люди стали зустрічатися. Віктор осипав Таню квітами, дарував подарунки, ніжно кохав.
Одного разу навесні Таня й Віктор прогулювалися лісом. На душі було радісно й легко. Таня стала збирати проліски. Віктор, помітивши запал своєї дівчини, також приєднався до цього заняття. «Урожай» було зібрано. Таня зі своїм букетиком сіла в машину. Віктор сів за кермо, а свій букетище пролісків акуратно поклав на заднє сидіння. Тані одразу подумалося: «Дружині». Перепитати не наважувалася. А раптом одружений? А Таня за півроку вже звикла до ввічливого Віктора. І Таня віддала перевагу солодкому самообману. Помовчала…
Але незабаром до Тані додому завітала дружина Віктора. Вона привела із собою двох маленьких дітей і сказала:
— Ось, дорогенька, виховуйте їх! Вони дуже люблять тата!
Таня, остовпівши, тільки й вимовила:
— Вибачте, я не знала, що Віктор одружений. Вашу родину руйнувати не маю наміру. Під чужим порогом гнізда вити не стану.
У той же вечір Таня дала відставку «жонатику».
…Наступним коханим виявився Мамука. Він був грузином. Його роман з Танею був швидкоплинним. Цей чоловік ураганом увірвався в життя дівчини й вихором із нього зник.
Таня з Мамукою познайомилася на дні народження подруги. Мамука одразу взяв в оборот милу й спокійну дівчину. Таня не опиралася й піддалася натискові з боку харизматичного чоловіка. Мамука підкупив Таню широтою душі, щедрістю, оптимізмом. З ним їй було неколи нудьгувати, піддаватися суму. Здавалося, у нього ніколи не було проблем. Таня була готова бігти за ним на край світу. Але, на жаль…
Рік Мамука носив на руках свою Таню. А потім поїхав до Грузії. Не прижився в Україні. Чи то клімат не підійшов, чи то хвора мама покликала…
Таня почула себе кинутою й нікому не потрібною. Вона вирішила, що з неї досить страждань. «Проживу сама. Зате без сліз».
І от коли Таня змирилася зі своєю долею самотньої жінки, з’ясувалося, що під її серцем зростає нове життя. Таня, дізнавшись цю звістку, обімліла! По-перше, хто буде батьком майбутньої дитини? По-друге, як жити далі? По-третє, як не збожеволіти від усього цього?
…Народилася дівчинка. Таня назвала донечку Веронікою. Вероніка стала сенсом життя для Тетяни. Дівчинка була схожа на Мамуку. Такі ж кучері, чорні очі й ваблива усмішка. І ця обставина чомусь радувала Таню. Може, тому, що Таня любила його, як нікого іншого. Дивлячись на Ніку, Таня згадувала веселі й безтурботні дні, проведені з Мамукою.
Звичайно, іноді хотілося вити від безвиході, від заздрості до заміжніх подруг. Але на виховання Ніки йшов увесь час. Тому заливатися сльозами було ніколи.
…Першого вересня Вероніка пішла до школи. За партою її посадили з хлопчиком Данилом. Ніці він одразу не сподобався. А Данило обізвав дівчинку «кучерявою дуриндою».
Діти стали на дух не переносити одне одного. Довелося вчительці розсадити першокласників. Але Данило й Ніка встигали побитися на перерві.
Таня прийшла до школи дізнатися, чому її дочка повертається зі школи подряпана. Вчителька, відчувши себе винуватою, одразу дала адресу Данила. Мовляв, з’ясовуйте це питання з його батьками.
Таня, не довго думаючи, поспішила захистити Ніку. Жінка прийшла за вказаною адресою.
…Двері відчинив молодий чоловік. Він по-господарськи витирав руки об рушник, що висів у нього на шиї.
— Ви до мене? Проходьте, будь ласка. Зараз я пригощу вас кавусею. Тільки свого обормота нагодую, — чоловік метушливо втік на кухню.
Таня роззулася й пройшла в невелику кімнатку. Одразу стало зрозуміло, що нога жінки тут не ступала. Речі були розкидані, пил клубився й стояв жахливий запах тютюну.
«Отак то…», — подумала Таня.
З’явився господар з підносом у руках. На підносі стояли дві чашки з ароматною кавою. (Цей божественний аромат Таня запам’ятає на все життя.)
— Чим зобов’язаний візиту настільки прекрасної дами? — поцікавився господар.
— Я мама Вероніки, — почала Таня.
— А-а-а…, усе зрозуміло. Мій Данилко закоханий у вашу доньку, — усміхнувся чоловік.
— І тому моя Ніка ходить подряпана? — перейшла в атаку Таня.
— Гм… Не зрозумів? — щиро здивувався тато Данила.
— Отже, я переконливо прошу вас розібратися з сином. Дякую за каву, — Таня зібралася йти.
— Я обов’язково розберуся. Не хвилюйтеся, — заспокоював чоловік.
«Обормот» беззвучно сидів на кухні. Таня повернулася додому.
Цю ніч їй не спалося. Вона згадувала зустріч із татом Данила. Щось зачепило Таню в цьому (такому домашньому) чоловікові. Одним словом, не чоловік, а мрія! А та незабутня кава! Жоден кавалер не пригощав Таню цією стравою! Шампанське, вино й інші подібні напої лилися рікою. А чашечку кави не пропонували. Хотілося дізнатися більше про цю родину.
Таня й не помітила, як у думках прибрала й провітрила ту жалюгідну квартирку, в якій побувала, як почала розставляти меблі, як на підвіконні з’явилися квіти… Та й «обормота» захотілося ніжно погладити по голівці.
Вранці Таня прокинулася в чудовому настрої. Вона попросила Вероніку не задиратися з Данилом у школі. І бути з ним ввічливішою.
Минали тижні…
І ось на батьківських зборах Таня знову зустрілася з чоловіком своєї мрії. Тут вона остаточно переконалася, що в Данила немає мами. Інакше, чому на зборах тато?
Ця обставина спонукала Таню до більш рішучих дій.
Тато Данила після зборів запропонував провести Таню й Ніку додому. Був грудень, рано темнішало. Таня, не замислюючись, відповіла:
— Так!
Чоловік представився:
— Олексій.
— Приємно познайомитися. Тетяна, — пожвавилася Таня.
Мабуть, Олексію сподобалася Таня. Він навіть запропонував разом зустріти Новий рік. Таня вирішила, що втрачати їй уже нічого. Принців вона давно перестала чекати… І скільки можна дмухати на воду, обпалившись на молоці? Сім років жіночої самотності змусили Таню прийняти пропозицію.
Пізніше Олексій розповість, що з дружиною давно розлучився. Вона одразу вийшла заміж за його найкращого друга. Сина Олексій не віддав.
Звичайно, Олексій і не підозрював, як сам буде потребувати жіночої ласки, як не вистачатиме мами Данилові. Одним словом, Олексій зізнався Тетяні в коханні. Виявляється, він не переставав про неї думати з тої першої зустрічі. Олексій побачив у Тані добру дружину й турботливу матір для свого сина.
Таня з Нікою переселилися до Олексія. Але спочатку дорослі попросили згоди дітей. Ніка й Данило, неохоче, кивнули головами.
Життя завертілося… Олексій від щастя «гори звертав». Родина купила простору квартиру. Таня займалася домом і дітьми. Ніка й Данило росли в любові. Таня їх пестила й леліяла. Данила вважала рідною дитиною. Олексій обожнював Ніку. Він з трепетом ставився до своїх улюблених дівчаток.
…Прийшов час, і діти подорослішали. Данило й Ніка… одружилися. Олексій і Таня благословили цей несподіваний шлюб. Молодята вирішили медовий місяць провести в Парижі. А Таня запропонувала Олексію відпочити на морі.
Олексій не хотів їхати.
— Танюсю, ти краще купи собі щось на ці гроші.
— Льошику ми ж, нарешті, зможемо побути тільки удвох! Давай, хоч разок, подихаємо свободою! — наполягала Таня.
І Олексій погодився з доводами дружини. Подружжя провело тиждень у курортному містечку. Це був тиждень нескінченного й безхмарного щастя. Олексій перевершив самого себе. Дарував дружині квіти, сипав компліментами, зізнавався в неземному коханні…
У день від’їзду Олексій й Таня пішли на пляж попрощатися з морем. Був ранній ранок. На пляжі нікого не було. Олексій ніжно поцілував Таню й якось сумно сказав:
— Танюсю, я дуже тебе люблю. Дуже… Піду обмиюся на доріжку.
Більше Таня Олексія не бачила. Рятівники не змогли знайти Олексія. Хоч на морі був повний штиль.
…Таня повернулася додому сама. Довго жінка була в ступорі. Раптова й безглузда загибель Олексія переверне все життя Тані. Чому це сталося з її чоловіком? Адже Олексій відмінно плавав. Чому в п’ятдесят п’ять років вона стала вдовою? Чому Таня на пляжі не відповіла чоловікові, що вона його теж безмежно любить? Так, адже Олексій тоді прощався з нею. Не зрозуміла… І ще багато «чому?», звернених до неба.
Таня замкнулася в собі. Возненавиділа море. Світ втратив усі барви. Ніщо їй не було миле. Адже вона навіть не могла прийти на могилу до чоловіка. Могили не було.
Душа Тані розривалася на найдрібніші шматочки! Їй не хотілося дихати! Краще вже сім разів горіти, ніж один раз овдовіти! Говорять, що час лікує. Неправда! Не лікує! Лише приглушує біль, всесвітню тугу за рідною людиною. Здається, в душі все вляглося, а копнеш поглибше — тим же нестерпним болем відгукнеться! Пам’ять не відпустить, буде знову й знову воскрешати горе гірке.
…Таня тримала за руки двох малюків. Катрусю й Максимка. Це були її трирічні онучата. Родина прогулювалася осіннім парком. Вже традицією стало під час прогулянки заходити в кафе. Таня купувала Катрусі й Максимкові морозиво. Собі вона замовляла чашечку кави. Тієї самої. Ароматної. Від її запаху в Тані приємно паморочилася голова. Їй здавалося, що Олексій поруч. Що він все бачить і знає про свою Танюсю…
…Через роки, переживши нестерпну скорботу, прийнявши все із покорою, Таня дякувала долі за Олексія. Дякувала за двадцять п’ять років подарованого їй жіночого щастя.
Закінчується життя, але не любов…
