– Тобто, ми всі витрати взяли на себе, понесли такі затрати, а в підсумку, якщо що, залишаємося ні з чим, а наш син потрапляє в повну залежність від дружини: «Не подобається – йди з моєї квартири!»
Валька Соломатіна виходила заміж. На цю п’ятницю було призначено повноцінне дійство: недорогий, сильно вживаний лімузин, реєстрація в РАЦСі, вінчання, фотосесія й банкет у кафе з усіма належними атрибутами: тамада, фотограф, букет нареченої, який кидають у юрбу напружено пихкаючих подружок, конкурси, танці, весільний торт і від’їзд молодих до своїх апартаментів.
Що ближчим було весілля, то напруженішими ставали стосунки між батьками молодих, які й від самого початку не вирізнялися теплотою. Річ у тім, що і «товар», і «купець» не були взірцями молодості, краси й багатства: Вальці виповнилося 27, що за мірками їхнього містечка було мало не старістю. Була вона зовнішності звичайнісінької, з бляклими очима й солом’яного кольору волоссям, яке з величезним трудом уклали в перукарні в подобу зачіски.
Її наречений, Григорій, був на два роки молодший, на зріст невисокий, у плечах неширокий. Працював шофером на хімкомбінаті, отримував дуже середню зарплатню, зате регулярно потроху брав бензин, а також готову продукцію – рідке мило, яке охоче купували в нього знайомі домогосподарки. Коштувало воно в Грицька недорого, відпирало речі добре, хіба що не пахло ні лавандою, ні суницею, але це нікого особливо не хвилювало.
Та все ж, мали вони й цілком відчутні переваги: Грицько, при всіх його недоліках, був чоловіком, статус якого не залежав від сімейного стану, прикладався до чарки за мірками їхньої глушини цілком помірно – два-три рази на тиждень, мав хоч і невеликий, але стабільний заробіток, та й по чоловічій частині все в нього було в нормі.
Валька до минулого року в рейтингу наречених посідала місця в самому хвості, але взимку її бабуся, яка жила в крихітній однокімнатній квартирі, якось різко здала, загострилися її хвороби, і на сімейній раді вирішили забирати її до себе, а її квартиру відремонтувати й віддати Валентині як посаг. Після цього не дивно, що невдовзі в неї з’явився офіційний жених – Грицько, готовий закрити очі на всі недоліки нареченої заради її житлоплощі.
Їхні батьки познайомилися між собою, але особливої приязні одне до одного не відчули. Гришині батьки намагалися поставити себе в домінуюче становище на тій підставі, що й весільне дійство, і взагалі, майбутній шлюб набагато більше потрібні родині Валентини, на що їм довелося втертися залізобетонним аргументом, що батьки нареченої забезпечують молодих житлом, тому всі витрати й клопоти, пов’язані з весіллям, мають взяти на себе батьки нареченого.
Зрештою дійшли згоди, що сукню собі купить наречена, каблучки придбають у складчину, а все інше забезпечує родина нареченого. Бабусину квартиру довелося відремонтувати, на що пішли всі нечисленні заощадження, тому сукню взяли напрокат. Нашкребли на свою половину за каблучки, і рішуче припиняли будь-які спроби розкрутити їх на подальші витрати: «Ми даємо молодим квартиру, цього від нас достатньо з надлишком!»
А коли до весілля лишалися лічені дні, всі дати узгоджено, банкет замовлено, гостей запрошено, розпочалася дуже неприємна сварка. По простоті душевній Валя похвалилася майбутньому чоловікові, що бабусину квартиру цими днями переоформили на неї, і тепер це офіційно їхня квартира!
– Взагалі-то кажучи, офіційно це твоя квартира! – заперечив Гриша, не такий наївний, як його наречена.
– Ну ми ж з тобою вже практично сім’я, – вона ніяк не могла взяти до тями, чому Гриша не радіє. – Значить, усе в нас спільне!
Наступного дня, коли новина дійшла до його батьків, ті висловилися ще більш різко й зажадали від сватів пояснень. Вони ж розраховували, що квартира – це подарунок молодій сім’ї, а не особисто Валентині, і має бути оформлена на чоловіка й дружину в спільну власність, одразу після офіційного вступу в шлюб!
– Тобто, ми всі витрати взяли на себе, понесли такі затрати, а в підсумку, якщо що, залишаємося ні з чим, а наш син потрапляє в повну залежність від дружини: «Не подобається – йди з моєї квартири!»
Валя плакала, не розуміючи, чому її хочуть виставити в такому непривабливому світлі, відчуваючи, що довгоочікуване весілля може розладнатися. Її батько на всі наскоки знизував плечима: «Не можна було чекати, бабуся слаба, могла впасти в непритомність, от ми й підстрахувалися!»
– А з нами порадитися не могли? І зрештою, можна ж оформити квартиру на обох дітей і без вступу в шлюб, не в спільній власності, а в рівних частках! – обурився Гришин батько.
– Вибач, свате, – вступала в перепалку Вальчина мама, – ми, звісно, погано про вас не думаємо, але життя є життя. Ми на Гришу півквартири оформимо, а весілля раптом розладнається, і тоді вже ми залишимося ні з чим!
– З чого це раптом воно розладнається? – обурювалися свати. – Ми стільки грошей вклали, який нам сенс усе руйнувати?
– А життя, воно таке! Сенсу немає, нікому не треба, а все візьми й розвалися! – сердито заперечила Валина мама.
Сперечалися довго й запекло, ніхто не бажав ризикувати: ні оформлювати півквартири на формально ще не зятя, ні одружуватися з вельми туманною перспективою власності на житло. Зрештою дійшли компромісу: весілля не скасовувати, але одразу після нього переоформити квартиру на спільну власність Гриші й Валі, вже як чоловіка й дружини.
«Зрештою, переоформляти квартиру – річ клопітка й затратна, можна тягнути з цим досить довго» – думали батьки нареченої.
«Зрештою, розлучитися, якщо що, питання нескладне» – заспокоювали себе батьки нареченого.
Таким чином, особливих веселощів на весіллі не спостерігалося. Жінки з обох боків намагалися стежити за чоловіками, щоб багато не пили й не затіяли сварку, хоча, в цілому самі були не проти сперечатися одна з одною.
Молоді теж перебували не в найкращому настрої. Валька напередодні отримала по повній від матері за те, що проговорилася нареченому та його рідні про оформлення квартири, а Грицька, який спочатку поставився до такого повороту досить байдуже, накрутили батьки, що тесть і теща хочуть тримати його на короткому повідці й у разі чого шантажувати його безправним становищем.
Зовні наречений дотримувався всіх належних весільних ритуалів, але в глибині душі мріяв, щоб його залишили у спокої. Зрештою, свідок Валерка вміло обійшов жіночі примхи й регулярно викликав нареченого на двір, де вони по-швидкому відхляпували «з горла» з прихованої вірним другом пляшки, закусуючи поцупленими зі столу огірками. Потім поверталися до столу й уже відкрито наливали.
За підсумком, Грицькова заповітна мрія здійснилася наполовину: він дуже швидко заснув, тому вони разом з новоспеченою дружиною, достроково організувавши від’їзд у ту саму квартиру, через яку була суперечка. Там Григорій вирубався остаточно, впавши на подружнє ложе як був, у костюмі й з бутоньєркою в петлиці. Валя сиділа поруч і тихенько плакала, розуміючи, що на цьому веселощі закінчилися, але радіючи, що до серйозної сварки чи якихось весільних пригод, черга не дійшла.
Найцікавіше, що сварка сватів через квартиру також не отримала продовження – за кілька місяців після весілля молодята все-таки переоформили квартиру на двох, справили річницю весілля й чекають у родині поповнення. Особливо вони не сваряться, Валя намагається сильно не насідати на чоловіка, коли він приходить додому трохи «піддатий» і клятвено запевняє, що дозволив собі після зміни буквально трохи за день народження Петровича, і що більше він ніколи й нізащо! От так і живуть, худим миром, який кращий за велику сварку…
