Старенька Клавдія Микитівна загалом була незлостива, але зовсім не вміла тримати язик за зубами. До неї в гості-то приходили тільки, щоб вивідати інформацію, а так вона жила на краю села сама. Джерело
Оглянувшись на всі боки, баба Клава змовницьки нахилилася до Тамари і стиха почала розповідати:
– Ти чула, у Наташки-то чого сталося? – і, не чекаючи відповіді, вона продовжила, – Чоловік у неї сьогодні з міста приїхав. За будматеріалом ганяв, та так з ночівлею там і залишився. А вранці приїхав, від нього парфумами жіночими тхне за кілометр. Це я в магазині почула, за горілкою він заходив, – хвалькувато вимовила бабуся.
Тамарі хотілося швидше закінчити цю розмову – не любила вона плітки, але відразу перервати розмову не могла, незручно було. Зараз же, коли основна інформація була розказана, вона зважилася попрощатися: – Клавдіє Микитівно, побіжу додому, добре? Я тісто на хліб з ранку ставила – боюся, втече.
– Та нічого з твоїм тістом не буде, – поспішила з відповіддю настирлива старенька. – Слухай, що далі було. Наташка, коли Толик додому-то з’явився, відразу і парфуми відчула, й інші ознаки зради на ньому побачила. Так ось, з качалкою його по городу поганяла, потім охолола і пішли вони будматеріали розбирати.
– Як, ось так одразу і пішли? Вона його не вигнала? – здивувалася Тома.
Баба Клава тихенько засміялася: – Тамаро, смішна ти, однако. Відразу видно, що міська. Куди ж вона від нього з двома малими дітьми подінеться. У них і господарство: город, корови, прибудову вони ще затіяли.
Жінка не могла зрозуміти таких стосунків. Тома переїхала в село рік тому, посварившись зі своїм нареченим, який зрадив з її кращою подругою. Краще вже ж самій, ніж з ким попало. Так вона вирішила для себе. Почувши розповідь бабусі Клави, вона вкотре здивувалася, чому жінки пробачають зради і нашвидку попрощавшись зі старенькою, поспішила додому.
А як ви думаєте, дорогі читачі, чи дійсно зрада в селі – це не привід для розлучення?
