“Твої діти мені байдужі, я навіть не впевнений, що вони мої! Це твій батько, споганив мені життя, змусивши одружитися з тобою!”

– Тату, можна я дівчаток запрошу на день народження?

– Наталю, про яких дівчаток йде мова? – суворо запитав батько.

– Це мої однокласниці, Оля і Ніна.

– Ні, це не можливо! У тебе будуть гості, нашого кола спілкування, а якимось там Олям, нічого робити в нашому домі.

Насупившись, я пішла до себе. У школі мені всі заздрили, вважаючи, що у мене є все для щасливого життя. Насправді, я жила як у в’язниці. Кожен мій крок контролювався батьком, у мене не було подружок, я не могла грати у дворі як всі нормальні діти.

Батьки нав’язували мені різні гуртки, які мені зовсім не подобалися. У свої 11 років, я займалася фортепіано, співом, малюванням. У мене не було ні хвилини вільного часу. А все тому, що я була генеральською дочкою.

Батько виховував мене дуже суворо. Він боявся, що я зганьблю його, якщо виросту недостойною людиною.

– Запам’ятай, Наталю, ти у всьому повинна бути першою і кращою, – повторював мені тато.

– Добре, татку, можна мені трохи пограти у дворі?

– Ні, завтра ми поїдемо на дачу, там і пограєшся!

Так і проходили мої нудні й сірі будні. Вчителі, репетитори, заняття – це все, що я пам’ятала зі свого дитинства. Я сподівалася, що коли стану повнолітньою, то буду сама розпоряджатися своїм життям.

На жаль, я помилилася, мій батько продовжував керувати моїм життям і майбутнім. Я з дитинства мріяла стати лікарем-стоматологом, але мій тато, категорично був проти.

– Ти що, все життя збираєшся в зубах колупатися? Вступиш в юридичний, на адвоката.

– Тату, мені цікава професія стоматолога. Я не хочу бути юристом, адже професія це на все життя. Чому я не можу сама вибрати її?

– Тому що, ти недалека! І нічого не розумієш в житті! – кричав розлючений батько.

– Станіславе, дозволь Наталі, самій визначитися з цим, – спробувала заступилася за мене мати.

– Ні, не дозволю! А ти мовчи і не налаштовуй дочку проти мене. Знай своє місце!

Мені нічого не залишалося, як вступити в юридичний. На другому курсі, я закохалася в Сергія. Хлопець навчався на четвертому курсі і буквально приголомшив мене своєю чарівністю.

Сергій, відповів мені взаємністю і через півроку зробив пропозицію.

– Я не знаю що тобі відповісти. Мені потрібно поговорити з татом, – розгублено промовила я.

– У сенсі, з татом? Це жарт такий? – посміхнувся хлопець.

– Ні, не жарт. Я – генеральська дочка і всі свої дії, повинна погоджувати з батьком. Якби ти знав, як я втомилася від цього. Мені хочеться скоріше вирватися з рідного дому.

– Добре. Давай я прийду до вас у гості в суботу, разом поговоримо з твоїм батьком, – запропонував Сергій.

– Давай, я думаю ти сподобаєшся йому! – зраділа я.

Знайомство не вдалося, мій батько влаштував допит Сергію, тим самим, вивів його з себе.

– Розкажи мені, що у тебе є? Що ти можеш дати моїй дочкі? – запитав батько з презирством.

– Поки, я можу дати їй свою любов, а з часом, коли стану на ноги, у нас буде все.

– Ну ось, коли станеш на ноги, тоді і приходь свататися!

– Вибачте, мені час! – сказав Сергій і пішов.

– Батьку! Як ти можеш? Ми кохаємо одне одного! – плакала я.

– Наталю, я все сказав! Якщо дізнаюся, що ви продовжуєте зустрічатися, то твій Сергій, вилетить з інституту і повернеться до себе на батьківщину! У мене є для тебе відмінний наречений, за нього підеш заміж!

– Який наречений? Хто він? – З жaxом запитала я.

– Федір, мій товариш по службі. Ти добре знаєш його.

– Я не хочу за нього заміж, він набагато старший за мене, та й огидний він мені! – ридала я.

– Наталя, я не питаю твоєї згоди. У тебе вітер в голові гуляє, ти не можеш приймати серйозні рішення.

Незабаром, я вийшла заміж за Федора – так було завгодно моєму батькові, якого ніхто не смів не послухатися. Моє сімейне життя, перетворилася на справжній кoшмар. Спочатку, Федір терпів мене і прикидався, що любить.

Мені довелося кинути інститут і піти в декрет. За три роки спільного життя, у нас наpoдилися дві дочки. У своїх дівчатках я і знаходила розраду, повністю присвятивши себе дітям.

Мій чоловік, приходив пізно, часто нaпiдпитку. Я розуміла, що у нього є інша, в принципі мені було все одно. Я ненавиділа його. Федір також, ставився з байдужістю до мене і дочoк, він лише вдавав, що любить нас і дбає в присутності батька.

Через 12 років мого батька не стало. Після поxopону, Федір прийшов додому добре випивши і влаштував мені скандал.

– Нарешті! Я вільний і більше не буду бачити твою обридлу фізіономію! Якби ти знала, як ви мені набридли, вся ваша сімейка! – сказав мій чоловік.

– Не кричи! Діти сплять! Я не змушувала тебе одружитися зі мною. Ти ж хотів звань? Отримав, що хотів? Щасливої дороги!

Читайте також: Коли Оксана зaвaгiтніла, почала вимагати, аби він одружився з нею. А він узяв й утік до міста. За цей гріх усе життя розплачується

– Твої діти мені байдужі, я навіть не впевнений, що вони мої! Це твій батько, споганив мені життя, змусивши одружиться з тобою! Я не міг відмовитися, тому що втратив би роботу, – кричав Федір.

– Ти не чоловік! Я більше не хочу бачити тебе. Забирайся!

Так я залишилася одна з двома дітьми. Без освіти, роботи і коханої людини. Батько мріяв дати мені все найкраще, думав, що зробить мене щасливою, але все вийшло навпаки. Він споганили моє життя. У підсумку, в 34 роки я залишилася злиденною і самотньою, з двома дітьми, яких потрібно якось ставити на ноги.

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram