Осіння ніч у Вероні дихала прохолодою, але в невеликій затишній кімнаті, яку Олена ділила з дев’ятирічною донькою Марічкою, було гаряче від емоцій. Світло екрана телефона підсвічувало бліде обличчя жінки.
Вона сиділа на краєчку ліжка, затиснувши рот рукою, щоб не розплакатися і не розбудити дитину. Слова сусідки Галини все ще відлунювали у вухах, руйнуючи залишки колишнього життя.
Ідея поїхати до Італії належала виключно її чоловікові, Андрію. Тоді, пів року тому, він малював красиві картини майбутнього, бідкався на нестачу грошей, дорогі комунальні послуги та витрати на школу.
Олена довго пручалася, сподівалася знайти кращу роботу в рідному місті, але Андрій виявився напрочуд наполегливим. Він буквально зібрав її валізи, запевняючи, що це єдиний шанс для їхньої родини вилізти зі скрути.
Тепер Олена розуміла справжню причину цієї наполегливості. Андрій просто звільняв життєвий простір для своїх розваг, та ще й розраховував, що дружина профінансує його нові забаганки.
Наступного ранку Олена стояла біля вікна на кухні своєї тітки Катерини, яка вже більше десяти років жила в Італії. Тітка помітила стан племінниці, налила їй міцної кави і сіла поруч.
— Катерино, я не знаю, як далі жити, — тихо сказала Олена, дивлячись на чашку.
— Щось сталося з Андрієм? — запитала тітка, уважно вдивляючись у її обличчя.
— Він вимагав у мене дев’ять тисяч євро на якусь машину, а коли я відмовила, просто зник, — Олена зітхнула і потерла скроні.
— А вчора я зателефонувала сусідці. Наша квартира тепер перетворилася на прохідний двір для якихось жінок. Він виставив мене за двері під приводом заробітків, щоб крутити романи у нашому ліжку.
Катерина поклала руку на плече племінниці, витримавши довгу паузу.
— Ти маєш бути сильною, Олено. Зараз головне не робити дурниць. Ти маєш тут хорошу роботу, документи, Марічка ходить до школи. Не кидай усе через чоловіка, який цього не вартий.
— Я не можу просто так сидіти і вдавати, що нічого не відбувається, — Олена покрутила головою. — Я хочу почути його пояснення. Я маю право знати правду.
— Тоді подзвони йому прямо зараз і скажи все, що думаєш, — порадила тітка. — Але роби це з холодною головою.
Олена набрала номер Андрія. Цього разу, після кількох днів ігнорування, він нарешті підняв слухавку. Його голос звучав сонно і роздратовано.
— Олено, якщо ти телефонуєш, щоб знову скиглити, що в тебе немає грошей, то краще не починай, — замість вітання кинув Андрій.
— Я професійно телефоную не через гроші, Андрію, — максимально спокійно відповіла Олена, хоча всередині все тремтіло.
— Я телефоную запитати, як поживає наша сусідка Галина. Вона передавала тобі палкий привіт.
На тому кінці дроту повисла тиша. Було чути лише важке дихання чоловіка.
— І що Галина? — нарешті знову заговорив він, намагаючись повернути впевненість у голос. — Яка мені справа до її привітів.
— Вона каже, що в нашому домі тепер дуже галасливо, — Олена міцніше стиснула слухавку. — Особливо ночами. Вона каже, що твої нові подруги дуже часто змінюють одна одну.
Андрій пирхнув, переходячи в атаку.
— Ти віриш пліткам старої жінки, якій нудно жити. Вона просто заздрить, що ми намагаємося заробити гроші, а її діти SWOT-аналіз свого життя роблять на її шиї. Ти знайшла кого слухати.
— Я вірю своїм передчуттям, Андрію. Ти так наполегливо випихав мене з країни. Ти розказував про борги, про майбутнє Марічки. А сам просто хотів свободи за мій рахунок.
— Ти сама захотіла поїхати! — раптом вигукнув Андрій, забувши про свої колишні солодкі промови. — Ти сама нила, що втомилася від злиднів. Я лише допоміг тобі прийняти рішення. Тепер ти сидиш в Італії, заробляєш євро, а я тут мушу сам давати собі раду з усім. І ти ще смієш мене звинувачувати у якихсь вигадках.
— Я заробляю євро важкою працею, Андрію. Я доглядаю літніх людей, прибираю, вчу мову ночами. Я роблю це для нашої доньки. А ти просиш у мене тисячі євро на розваги, поки розважаєшся з іншими.
— Якщо ти не можеш допомогти власному чоловікові у скрутний момент, то яка ти дружина? — його голос ставав дедалі злішим. — Мені запропонували справді вигідну угоду. Ця машина дозволила б мені заробляти більше. Але тобі шкода грошей для власної родини. Ти егоїстка, Олено. Ти поїхала туди і забула, хто ти і звідки.
Розмова закінчилася тим, що Андрій знову кинув слухавку. Олена сіла на стілець, відчуваючи повну спустошеність. Наступні кілька тижнів перетворилися на справжнє пекло на відстані.
Вони зідзвонювалися майже щодня, і кожна розмова переростала у тривалу, виснажливу суперечку. Вони більше не говорили про дитину чи побут, кожне слово було сповнене взаємних звинувачень.
— Олено, ти маєш повернути мені ключі від моєї машини, яку ти залишила у своєї мами, — заявив Андрій під час чергового дзвінка через тиждень. — Мені потрібно продати її, щоб закрити деякі питання, якщо ти відмовляєшся допомагати.
— Ця машина належить нам обом, Андрію, — відрізала Олена. — Ми купували її разом. Моя мама не віддасть тобі нічого без мого дозволу.
— Ти не маєш права розпоряджатися майном на відстані — кричав Андрій у відповідь. — Ти зрадила нашу родину, коли поїхала і залишила мене самого. Ти думаєш, так легко жити в порожній квартирі і думати, де дістати копійку?
— Ти сам мене туди випхав, — Олена вже не стримувала емоцій, хоча намагалася говорити тихо, щоб не привертати увагу колег по роботі. — Ти прорахував усе до дрібниць. Ти знав, що я поїду, що тітка допоможе. Ти просто хотів позбутися мене і дитини.
— Ти божевільна, Олено — репетував Андрій. — У тебе параноя через італійське сонце. Я намагався врятувати наш шлюб і наш бюджет, а ти віриш кожному слову чужих людей. Якщо ти не вишлеш гроші до кінця тижня, ми розлучаємося.
— Це маніпуляція, Андрію, — спокійно відповіла вона, хоча серце шалено калатало. — Ти лякаєш мене розлученням, бо знаєш, що я боялася цього раніше. Тепер мені байдуже. Розлучайся, якщо це твоє єдине рішення.
Андрій не чекав такої відсічі. Він замовк на кілька секунд, а потім заговорив зневажливим тоном.
— Ти думаєш, що стала дуже самостійною там, у своїй Європі. Подивимося, як ти заспіваєш, коли повернешся і залишишся ні з чим. Квартира записана на мого батька, ти не отримаєш нічого.
Олена відчула, як усередині неї щось остаточно обірвалося. Ця людина, з якою вона прожила майже десять років, зараз відкривала своє справжнє обличчя.
— Я не повернуся туди, де мене зраджували і використовували, — сказала Олена і сама вимкнула телефон
Минув місяць. Олена повністю занурилася в роботу і турботу про доньку. Марічці подобалося в Італії, вона швидко хапала нові слова і вже знайшла друзів у школі. Тітка Катерина всіляко підтримувала племінницю, захищаючи її від зайвих хвилювань.
Проте Андрій не полишав спроб повернути контроль над ситуацією. Одного вечора він зателефонував знову, але цього разу його голос змінився. Він звучав лагідно і навіть жалібно.
— Оленко, вибач мені, — почав він, як тільки вона відповіла. — Я був неправий. Я наговорив тобі зайвого, тому що дуже сумую. Мені важко самому, я не знаю, що робити з цим побутом. Усі ці чутки, які тобі розповідали, це все неправда. Були друзі, ми випивали іноді, але ніяких жінок не було. Навіщо мені хтось, якщо в мене є ти?
— Андрію, я більше не вірю твоїм словам, — відповіла Олена, втомившись від його акторської гри. — Галина не стала б брехати. Вона доросла жінка, яка поважає мене.
— Вона просто стара пліткарка, — наполягав Андрій. — Будь ласка, давай забудемо все. Повертайся додому. Мені не потрібні ніякі гроші, ніяка машина. Просто поверніться з Марічкою. Нам було так добре разом.
— Ми не повернемося зараз, — сказала Олена рішуче. — Марічка навчається. Я маю хороші умови. Якщо ти справді сумуєш, ти можеш спробувати знайти роботу і приїхати до нас, хоча б на якийсь час.
— Приїхати до тебе? — обурився Андрій, миттєво втрачаючи лагідний тон. — Щоб я працював там на якихось брудних роботах, як ти? Щоб я прислужував іноземцям? Ні, дякую. Твоє місце там, якщо тобі так подобається, а моє місце тут, у моєму домі. Ти зобов’язана повернутися, бо ти моя дружина.
— Я нічого тобі не зобов’язана після всього, що дізналася, — Олена відчула, як до неї повертається впевненість. — Ти вибрав свій шлях, коли привів у нашу квартиру інших жінок. Ти вибрав свій шлях, коли вимагав гроші, які я заробляю важкою працею. Наш шлюб закінчився тоді, коли ти вирішив, що мене можна обманути.
— Ти пошкодуєш про це, Олено, — процідив Андрій крізь зуби. — Ти залишишся там одна, нікому не потрібна з дитиною на руках. Твоя тітка не буде тримати тебе вічно.
— Тітка Катерина тримає мене тому, що любить, а не тому, що використовує, — відповіла Олена. — А от ти залишився один у порожній квартирі, де єдиною твоєю компанією є твої власні борги та випадкові знайомі.
Олена поклала слухавку і вперше за довгий час відчула полегшення. Вона підійшла до вікна і подивилася на нічне місто. Італія більше не здавалася їй чужою чи лякаючою. Це місце стало для неї початком нового життя, де не було місця брехні, маніпуляціям та зраді.
Вона сіла за стіл, відкрила ноутбук і почала шукати контакти юристів, які допомагають з оформленням розлучення на відстані.
Попереду було багато труднощів, судові процеси, поділ майна та остаточний розрив зв’язків з людиною, яку вона колись любила. Але Олена знала, що робить це заради себе і своєї доньки, і цього разу вона нікому не дозволить вирішувати її долю за неї.
Галина Червона
