У мене підвищення, зарплата буде вдвічі більша за твою. А ти зароби стільки, скільки я буду отримувати!
Слава був прикладним сім’янином і жодного разу не зрадив своїй дружині. Вихідними він гуляв з дітьми, приносив усю зарплату у сім’ю і навіть допомагав з прибиранням та приготуванням їжі. Останнім часом йому все частіше доводилося готувати вечерю. Особливо він любив готувати м’ясо. У такі моменти діти крутилися біля нього – шестирічний син і восьмирічна донька. Він їм пояснював, як і що треба робити, щоб м’ясо було соковите та м’яке. Діти не лише спостерігали, а й допомагали, їхнє завдання – чистити картоплю для пюре, а більше того – просто бути поруч. Потім, як пояснював тато, все суворо за планом.
1 Картоплю кидаємо в киплячу воду.
2 Зварилась – значить зливаємо і товчемо.
3 Масло і гаряче молоко. А потім можна збити міксером, так смачніше.
Тато завжди забував сіль і згадував про це, коли вже міксер був у справі. Усі сміялися і виправляли помилку. Сім’я, майже вся, була зайнята приготуванням вечері. Бракувало лише мами Марини. Останнім часом вона часто затримувалася – перевірки та перестановки в офісі. Вона чекала швидкого підвищення по кар’єрних сходах і великого підвищення зарплати. Зарплату обіцяли підвищити майже вдвічі, а вона має очолити новий офіс.
Все було так, якщо не враховувати, що в Марини завівся коханець. Саме через нього вона постійно затримувалася. Нарешті двері відчинилися.
— Чому ти так довго? Все вже готове, діти хочуть їсти.
— А хто годуватиме сім’ю, хто заробляє гроші?
— Ми з тобою заробляємо однаково. А я ще й готую після роботи. Між іншим, це в усіх роблять жінки.
— В мене скоро підвищення, зарплата буде в два рази більша за твою. Роботи додасться.
— І що? Вдома ти щось робитимеш? Ми все пропасували, посуд помили. В тебе зранку повна раковина була, точніше не зранку, а з вечора. Посуд сьогодні миєш ти. І в ванній нарешті зроби прибирання, запусти прання, повна корзина.
— Я жінка, а не посудомийка, — відповіла донька за матір словами реклами, і діти весело засміялися.
— І чого ти починаєш? Працювала я!
— Про дітей навіть перестала думати.
— А ти зароби стільки, скільки я буду скоро отримувати!
Слава промовчав, він не хотів говорити, що в них теж перестановки з персоналом. І найімовірніше його підвищать, і додадуть зарплату, звичайно не вдвічі, але добре. Тільки раніше часу він не хотів цим хвалитися.
Вечеря пройшла мовчки. Марина образилася, чи удала, що образилася, але посуд помила. Прання поставила, і забула. Речі залишилися в машині.
Через добу вона згадала, що прала. Довелося повторити процес.
— Марино, чому ти така неуважна.
— Я втомлююся.
— Я теж втомлююся.
— Нам треба поговорити. Без дітей. Я бачу, ти справляєшся добре. А я втомилася від домашніх справ. Нам треба пожити окремо, я переїду до мами на якийсь час. Від неї і на роботу ближче. А дітей можеш своїй мамі поки відправити, моя працює.
— Марино, ти розумієш, про що говориш? Садочок, школа! А ти їх до бабусі.
— І що? Пропустять трохи.
— Усе, їдь. Сам розберуся.
— І не телефонуй, я сама наберу тебе. Хочу просто відпочити.
І Марина поїхала. Діти її відсутності спочатку не помітили. А Слава став наводити у квартирі лад. Речі самі себе не поперуть, треба її хоча б закинути в машинку, витягнути, повісити. А потім і попрасувати дещо. Свою матір він напружувати не став, вона й так не дуже любила невістку. А тепер і взагалі може подумати хто зна що.
Діти згадали про маму до вихідних, коли її не виявилося вдома. Їх цілком задовольнила відповідь, що вона у бабусі.
— А може і ми до бабусі?
— Ні, сьогодні ми йдемо в цирк. Забули? У нас же квитки давно куплені.
Квиток був і для Марини, купували ще до її від’їзду. Слава подзвонив, але трубку дружина не взяла. Роздався дзвінок у двері. Слава подумав, що це вона повернулася, але на порозі була теща.
— Бабуся! — закричали діти і кинулися до неї.
— А я вас вирішила навідати. Давно у мене не був ніхто. Я вам пирогів привезла. Сусідка навчила, тепер я як справжня бабуся з пиріжками до вас.
— Як там Марина?
— Ти про що, Славо?
— Так вона тиждень тому поїхала до вас відпочити.
— Не було її в мене. Вона мені телефонувала, вітання від вас передавала.
Теща розгубилася, Слава теж. Тільки діти ще не розуміли і уплітали бабусині пироги.
— Ми в цирк їдемо.
— Гарний ти батько, Славику. Молодець. Я сто років у цирку не була. А де ж моя непутяща донька?
— Розберемося. У нас квиток є, на Марину купували. Тепер зайвий. Може ви з нами?
— Та давай. Чого добру пропадати. Після цирку і поговоримо.
— Пироги дуже смачні. Ви ніби завжди пекли.
Поговорити так і не вдалося. Щойно вони повернулися додому, мамі подзвонила Марина.
— Доню, а ти де?
— Мамо, де мені бути? Звичайно, я вдома. Вечерю готую. Онуки тобі вітання передають.
— Правду мені кажи. Я з онуками і твоїм чоловіком ходила в цирк, а зараз ми усі у вас вдома. У мене тебе теж немає. Де ти?
— Мамо, я тобі пізніше поясню.
— Ні. Ми всі хочемо знати.
— Мамо! Я сама поговорю зі Славою, тільки завтра. Приїду вранці. — Марина одразу поклала трубку.
— Вона приїде вранці, хоче з тобою поговорити. Не виженеш? Я в дітей ляжу. Хочу подивитися їй у вічі.
Нічого доброго це не обіцяло. Слава це зрозумів одразу. Поговорити можна було, найімовірніше, лише про розлучення. Але що сталося? Він перегнув палицю? Може даремно він їй про речі, про посуд? А може вона й справді втомилася? Про зарплату, так у нього така сама. Дітей у садочок і школу він відвозить, і забирає теж. Допомагати їй більше став. Чого ж ще треба? Слава не міг знайти відповідей. Заснути він не зміг. На кухні почулися кроки тещі, теж не спить, мабуть піла своє заспокійливе. Все затихло.
Прокинувся він від криків на кухні. Теща лаяла свою доньку, не соромлячись у висловах.
— І хто він? Ну ти й …, як ти могла всіх кинути, чоловіка, дітей, мене обдурювала. Що ти збираєшся робити? Розлучитися?
— Так, мамо. Мені набридло все. Попери, приготуй, помий, прибери, тут бруд, там… У мене кар’єра вгору йде. Розумієш.
— У тебе не кар’єра, у тебе коханець! Я б ще чоловіка зрозуміла, але ти ж жінка і мати!
Слава все зрозумів. Коханець. Не втомилася, не відпочити поїхала, а просто коханця завела.
Вони розлучилися. Марина пішла жити до коханця, діти залишилися з батьком. Приходить вона до них рідко, платить аліменти. Її так і не підвищили, захоплена коханням, вона наробила помилок, і її місце зайняла інша людина. Наступного шансу у неї поки що немає.
А от Славу підвищили. І вдома він все встигає, діти допомагають. Теща так і залишилася тещею, вона теж допомагає. За доньку їй соромно, онуків вона любить, зятя поважає.
