У шлюбі із чоловіком прожили 10 років, є син (йому зараз 16).
Перевірку на міцність шлюб не пройшов, труднощі подолали.
Почуття зберегти не змогли, сварки та скандали були постійно.
Так вийшло, що я зустріла іншого, закохалася.
Йшла чесно без брехні і зрад. Спершу поговорила з чоловіком, відверто все розповіла, довго вибачалася, але знаю, що чесність це найкраще.
Для чоловіка це було надто неприйнятно. Дуже неприємно.
Після розлучення з боку чоловіка повне ігнорування (спілкування лише щодо дитини).
Відносини з іншим швидко закінчилися, людина показала себе з усім з іншого (негативного) боку.
На жаль, у 15 років син захворів, ледве врятували. Слава Богу.
У той тяжкий час допоміг і був поряд чоловік, горе нас згуртувало і знову звело, я заново закохалася в нього.
Живемо разом, живемо дитиною, але чоловік не може пробачити мені.
У нас була довга розмова, я за все вибачалася, але чоловік сказав, що я знищила все, і більше нічого немає.
Сказав, що любить іншу, але сім’ю не покине і не піде.
Ось така історія.
Таке життя.
Автор: Оксана
