Сергій відкрив валізу — і під светрами та джинсами побачив речі, яких там бути просто не могло. Пошарпані спортивні штани, толстовка, мамин халат. Ці речі вже сто років лежали на балконі — чекали, коли їх нарешті відвезуть у село, бо викинути було шкода.
«Ольга що себе погано почувала», — подумав він. — «Не стежить, що куди складає. Добре хоч, що мені з речей нічого не знадобилося». Він вирішив не чіпати — нехай дружина сама побачить, а то ще скаже, що він знову до неї прискіпується.
Зі своєї кімнати вийшла мати Сергія — Валентина Василівна — і жваво попрямувала на кухню. Це здивувало чоловіка. Зазвичай, коли хтось був удома, мати ледве пересувалася, спираючись на стіну, і підтримувала образ хворої жінки. Просто цього разу вона не почула, як син повернувся з відрядження.
Сергій увійшов до квартири саме тоді, коли Ольга виходила. Вона лише встигла чмокнути його в щоку, сказати, що поспішає, що сніданок на столі, і попросила розібрати валізу самостійно. Мовляв, у кімнаті на нього чекає сюрприз.
Валентина Василівна, прокидаючись, чула якісь звуки, але вирішила, що це Ольга збирається на роботу та говорить телефоном. Таке траплялося не раз. Сина вона чекала трохи пізніше, тож вирішила встигнути поснідати до його приїзду.
Коли Сергій покликав матір, жінка раптом знітилася, сперлася тремтячою рукою об стіну — і хода її миттєво стала повільною.
Чоловік розсміявся. Він і Ольга давно знали: Валентина Василівна просто не хоче повертатися в село, тому й вигадує хвороби. Проте невістка була не проти жити разом зі свекрухою. Так було простіше. Звісно, часто жінка вимагала до себе уваги, проте поспілкуватися з нею було легше, ніж щовихідних їздити у село. Свекруха ніби спеціально вигадувала роботу для подружжя. То город підготувати до зими, то дрова поскладати, то паркан пофарбувати, то продукти привезти. Багато прибирання було й в будинку. Проте подружжя вирішило, що краще зачинити будинок на зиму, ніж поступатися вихідними.
До того ж Ольга повірила про стан здоров’я свекрухи й почала водити її до лікарів. Згодом з’ясувалося, що жоден лікар «нічого не бачить» і жінка здорова.
— Я ж можу їсти тільки кашу й парові котлети, — обурювалася вона.
Тим часом у холодильнику у родини постійно зникали копченості. Шматок сала взагалі «розчинився». І щоразу Валентина Василівна щиро дивувалася, коли її питали, куди все поділося.
Раніше, коли з ними жив син Ольги від першого шлюбу, можна було сказати все на нього: хлопець молодий, апетит гарний. Але тепер він жив у дівчини. Тож Ольга, знаючи про «проблеми зі здоров’ям» свекрухи, перестала купувати ковбасу, щоб не спокушати.
А сьогодні Валентина Василівна вирішила скористатися моментом: поки син не повернувся, потихеньку з’їсти щось смачненьке. Адже до його приїзду невістка все ж купила улюблені ковбаски. Хто ж потім розбиратиметься, хто їх з’їв?
Сергій, бачачи, як мати знову «грає роль», лише посміхнувся й запропонував їй поснідати разом. Повернувся він із відрядження виспаний і бадьорий, хоча мав провести ніч за кермом. А ще — не голодний, бо встиг поїсти в кафе неподалік від дому.
Розібрати валізу він узявся лише тому, що дружина обіцяла після цього якийсь сюрприз. Коли чоловік побачив замість своїх речей мотлох, подумав: «Он воно що, сюрприз? Дуже кумедно». Але швидко перемикнувся на маму й пішов із нею на кухню.
Валентина Василівна завжди дивилася на першу колишню невістку, Віру, з гордістю. Мовляв, Віра після розлучення одразу зустріла нового чоловіка з квартирою, оформила стосунки, переїхала у місто й тепер жила в його помешканні зі своїми дітьми. Стосунки там не склалися. Її новий чоловік поїхав на заробітки в інше місто, дозволивши Вірі тимчасово пожити у нього в будинку.
У порівнянні з Вірою Ольга здавалася надто м’якою й довірливою. Вона теж мала другий шлюб, але ні на що не претендувала. Жила собі, як живеться. Ще й свекруху доглядала. Напевно, сильно любила свого другого чоловіка.
Проте Ольга не знала, що Сергій відновив стосунки з Вірою й жив на два будинки. Поки Сергій їздив у відрядження, Ольга помітила дивний факт: він повернувся з двотижневої поїздки, а у валізі все було як вона й залишила — нічим не користувався. Жінка відразу зрозуміла, що тут щось не так, й вирішила перевірити.
У наступну поїздку дружина вклала у його валізу невеликий маячок відстеження і поклала туди непотрібні речі, щоб чоловік щось запідозрив. Крім того, у квартирі, де мешкало подружжя, син Ольги давно встановив камери спостереження. Колись для того, щоб просити сусідку доглядати за квітами й кішкою під час відпусток, адже сусідка була ненадійна, а свекруха влітку жила в селі. Тепер ці камери виявилися дуже корисними.
У день повернення Сергія мама й син прийшли на кухню. На столі під металевим ковпаком лежав пульт і записка: «Увімкни телевізор». Сергій включив — і на екрані з’явилися записи з камер: по-перше, відео, як Валентина Василівна ходить по квартирі та в телефонній розмові з Вірою не добре говорить про Ольгу. По-друге, точні координати, де стояла валіза останні два тижні. Виявилося, що чоловік знаходився в іншій квартирі, в декількох кварталах від їхнього дому. І нарешті — записане звернення Ольги, в якому вона просила свекруху та чоловіка виїхати з квартири до її повернення з роботи.
Мати й син сиділи приголомшені — і невдовзі отримали від Ольги повідомлення: «Ну що сидите? Збирайтеся». Сергій зрозумів: його бачать через камери. Він озирнувся, спробував знайти камеру, але марно. Він повів матір у ванну, адже там камер немає. Там вони влаштували нараду, шукали вихід, але нічого не придумали.
Ввечері Ольга перевірила маячок — валіза дійсно знаходилася за відомою адресою, отже вся «благородна сім’я» зібралася в одній квартирі. Жінка з полегшенням видихнула й із завзяттям почала виносити все, що могло нагадувати їй про Сергія й Валентину Василівну.
